Методичний посібник

              Відділ освіти Рокитнівської   райдержадміністрації

              Томашгородська загальноосвітня школа І- ІІ ст. №3

               Рокитнівської районної ради Рівненської області

                                                                                                                 

                                                                                

 

                                                                                                         

                                                                                                                 

                                                                                                               

Рокитне

2013

 Автор-упорядник: Прит Т.П., керівник методичного  об’єднання класних керівниківТомашгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ст.№3, спеціаліст вищої категорії. Інтерактивні технології  формування ціннісних ставлень  особистості. Посібник. - Рокитне, 2013.-  104 с.

Рецензент: Гончарук А.В., в. о. директора Томашгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №3, спеціаліст вищої категорії

      В посібнику представлені матеріали з досвіду роботи класних керівників Томашгородської ЗОШ І-ІІ ступенів №3 з реалізації обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008- 2020 роки.

      Посібник включає психолого-педагогічні особливості та інтерактивні технології формування у школярів ціннісних ставлень до суспільства і держави, історичних, культурних і духовних надбань рідного краю, сім’ї, родини, людей, себе, природи, праці, мистецтва.

      Рекомендований заступникам директорів шкіл з виховної роботи, класним керівникам, педагогам – організаторам

                     Рекомендовано до друку методичною радою

       Томашгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №3

                     Рокитнівської районної ради Рівненської області

                     Протокол № 2   від   28. 11. 2013 р.

                                                      Зміст

Переднє слово -------------------------------------------------------------------4

1.Інтерактивні технології формування ціннісного

ставлення до держави і суспільства:

1.1. Година громадянськості в 5 класі « Я гордий тим,

що українець»----------------------------------------------------------------------8

2. Інтерактивні технології формування ціннісного

ставлення до історичних, культурних і духовних

надбань рідного краю:

2.1. Година громадянськості в 7-9 класах «Нема без кореня рослини,

а нас людей, - без Батьківщини»---------------------------------------------19

3. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до

сім’ї , родини, людей:

3.1. Виховна година в 6 класі «Буде в мирі й злагоді родина -

буде жити моя Україна»--------------------------------------------------------31

4. Інтерактивні технології формування ціннісного

ставлення до себе:

4.1. Година спілкування в 8 класі «Аби мати друзів,

будь другом сам»-----------------------------------------------------------------42

4.2 Посиденьки у фітобарі в 9 класі « Планета здоров’я» --------------57

5. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до

природи:

5.1. Виховна година в 5 класі « Краса, що потребує захисту»----------73

6. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до

праці:

6.1. Вечір зустрічі випускників « Ви прилетіли ключем

журавлиним…»-----------------------------------------------------------------78

7. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до

мистецтва:

7.1. Виховна година в 9 класі «Екскурсія до віртуального музею світового живопису»----------------------------------------------------------87

Література--------------------------------------------------------------------104

Переднє слово

     Підготовка дітей та учнівської молоді до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяль­ності, є найважливішою складовою розвитку суспільства та дер­жави. Напрями державної політики в галузі виховання сформу­льовані у Законах України: "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", Національній Доктрині розвитку: освіти в Україні у XXI столітті. Закладена в них методологія ви­ховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому і професійному самовизначенню..

      Коли дитина вперше приходить до школи, пе­ред нею відкривається новий світ. Кожен день — прилучення до відкриття, збагачення розуму, почуттів, виховання характеру.

      Коли вчитель малює в своїй уяві образ учня, звичайно, орієнтується на вимоги часу, в умовах  якого його вихованцю доведеться жити  і працювати. Умови сучасної соціальної нестабільності породжують хронічну невпевненість у завтрашньому дні. І сьогодні самою гострою проблемою не лише школи і сім'ї, але й усієї держави і суспільства слід вважати проблему виховання ново­го покоління українців.

      Педагогам необхідно вчити дітей гуманістичному способу пізнання світу, так би мовити, олюднити процес пізнання, допомогти побачити зв'язок реальності з людиною, її працею, талантом, творчістю, життям. Людство загине, якщо не зможе виховати в молоді ставлення до людини як до вищої цінності.

       В своїй виховній роботі, яка розуміється як цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, класні керівники звертаються до цінностей фундаментальних, загальнолюдських, що згідно «Орієнтовної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки», передбачають такі:

-Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

-Ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей.

-Ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю.

-Ціннісне ставлення особистості до себе.

-Ціннісне ставлення особистості  до природи.з

-Ціннісне ставлення особистості до праці.

-Ціннісне ставлення особистості мистецтва.

       Кожне ціннісне ставлення особистості виявляється і проявляється у певних її якостях, а саме:

•                ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких якостях, як патріотизм, національна свідомість і самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків;

•                    ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю передбачає розвиток в особистості історичної свідомості та пам'яті засобами вивчення історії рідного краю; розуміння історичних і культурних процесів, які відбувалися і відбуваються у краї; особистісне усвідомлення досвіду історії рідного краю; єдність поколінь на основі віри у національну ідею; знання звичаєвості (вдача, мораль, духовні святині) населення рідного краю; прищеплення рис традиційної української і крайової гостинності, відкритості, щирості, доброзичливості; прагнення берегти та примножувати культурну і духовну спадщину рідного краю.

Важливим якостями особистості є інтелігентність, совість, душевність, благодушність, свобода, віра, надія, любов, відповідність її прагнень і потреб існуючим умовам, розуміння сенсу життя, здатність до подолання життєвих труднощів, духовне самоствердження, відповідність власних позицій ідеалам духовності, здатність приносити користь людям;

-                 ціннісне ставлення особистості до сім'ї, родини, людей включає, перш за все, формування сімейно-родинної ментальності особистості, причетне ставлення до родоводу, спрямованість на його підтримку, здатність виявляти турботу про батьків, молодших членів родини, милосердя до слабких і людей похилого віку; виявляється в усвідомленні, розумінні, відчутті та необхідності забезпечення духовної єдності поколінь, духовно-моральних цінностей родоводу, мотивації на збереження родинних традицій, сімейних реліквій; моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, толерантності, совісті, миролюбності, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти проявам несправедливості, жорстокості;

-                 ціннісне ставлення особистості до себе виступає важливою умовою сформованості у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції і передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил;

    - ціннісне ставлення особистості до природи виявляється у таких ознаках: усвідомлення цінності природи в житті людини, самоцінності природи; почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатність особистості гармонійно співіснувати з природою, поводитися компетентно, екологічно безпечно; активна участь у практичних природоохоронних заходах; здійснення природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильне екологічне просвітництво;

-                  ціннісне ставлення особистості до праці передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства, шляхів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентноспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, сформованість працелюбності й мобільності як базових якостей особистості;

-                    ціннісне ставлення особистості до мистецтва виявляється у відповідній естетичній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних із мистецтвом. Особистість, якій властиве таке ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути і виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

       Для формування ціннісних ставлень особистості, класні керівники використовують різні виховні технології, складовими яких є форми організації життєдіяльності учнівських колективів (індивідуальні, групові, колективні), методи, як способи виховного впливу на дітей та учнівську молодь, прийоми та засоби виховання. Виховні технології грунтуються на рефлексивно-вольових механізмах, а саме, співпереживанні, позитивному емоційному оцінюванні, які апелюють до свідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм і цінностей.

До ефективних технологій виховання належать предметні виховні (формують систему знань, стійкі поведінкові норми), особистісно орієнтовані (створюють ситуації взаємодії, емпатії, сприятливі для використання активних та інтерактивних технік), культурологічні (формують систему культурологічних знань особистості), дитиноцентричні (забезпечують умови для всебічного і гармонійного розвитку дитини), соціоорієнтовані та інтерактивні (конструюють особистісні дії дитини, активізують її діяльність, вправляюгь дитину в самоконтролі та самореіуляції): тренінги, ролеві, діяльнісні, комунікативні та ситуативні ігри, диспути, дебати, дискусії, захист проектів і та ін.

      Використання інтерактивних технологій створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціуму, здоровому способі життя, правовому захисті. Інтерактивні технології є найдоцільнішими в активізації правопросвітницької роботи серед учнівської молоді, попередженні негативних явіпц у підлітковому та молодіжному середовищі, формуванні лідерських якостей особистості, відповідальної поведінки дитини тощо.

       Кожен педагог у своїй практичній діяльності має керуватись тим, що система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості - вільного саморозвитку і збереження її індивідуальності; суспільства - саморозвиток особистості має здійснюватись на моральній основі; держави, нації - підростаюче покоління має зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити гідне місце країни в цивілізованому світі.

1. Інтерактивні технології формування ціннісного

 ставлення до держави і суспільства

                                                              

1.1. Година громадянськості в  5 класі «Я гордий тим, що українець»

( підготувала класний керівник Щерба О.А.)

Мета: розширювати і поглиблювати поняття громадя­нськості, розвивати у дітей прагнення бути сві­домим громадянином України і її патріотом, виховувати любов до рідного краю, його тра­диції і обрядів, формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, доброту, милосердя, працьовитість; формувати ціннісне ставлення до держави та суспільства.

Очікувані результати:

-     Ознайомити з особливостями національної символіки, навчити самостійно розрізняти їх, виховувати дбайливе ставлення до історії України, її національних традицій, повагу до її символів, інтерес до своєї Батьківщини

-     Поглибити знання учнів про нашу державу, продовжити ознайомлення з національними традиціями України, формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів, повагу до державної мови, розвивати пізнавальні інтереси.

Методичне забезпечення: вишивані рушники, малюнки герба, прапора України, конституція України, дерево очікувань, свічка, дерев'яна писанка, кленовий листочок

             Сценарний хід години громадянськості

                                             

  Учитель.

    Кожен учень по всій нашій Вітчизні: від найменших першокласників до вже дорослих випускників любить свою Україну, бажає їй добра, намагається стати справж­нім патріотом і громадянином.

    Кожна людина завжди з великою любов'ю і душевним тре­петом згадує місця, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас — вийде велика держава Україна.

    Україна - наша земля, рідний край. Наша країна з багато­віковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими талановитими людьми.

   Це велика держава, і живуть в ній різні народи, Крім укра­їнців, нашу землю заселяють люди інших національностей, се­ред них росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдавани та інші. І всі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину, нази­вають матір'ю соборну і суверенну Україну.

      Отже, сьогодні ми поведемо мову на тему «Я гордий тим, що українець», про чарівну золоту сторону всіх людей наших.

Послухайте легенду.

  Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу таланта­ми. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок. Діти Росії - владність, Польщі - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...

    Обдарувавши всіх, підвівся Господь бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Фона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

     - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

 -    Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги зну­щаються з вдів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до ллєш скоріш? Я всі таланти вже  пороздавав. Як же  зарадити твоєму горю?

   Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши прави­цю, зупинив її:

- Є у мне найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

    Узяла дівчина Україна дарунок і  міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому із ясним облич­чям і вірою понесла пісню в народ.

Пісня «За  Україну помолімось»

Учитель.

- А з чого для вас починається Україна?

Учні

1. Це та стежина, що йду я ранком в школу нею. Це  вулиці і будинки мого рідного села, це береги рідної річки, це голубе плесо ставків, і всі ті кущики і дерева, що разом зі мною співають пісню мого дитинства.

2. Це мама рідна — найближчий порадник, вишитий рушник, а на тім рушникові - святая святих кожної сім’ї – хліб свіжий. Бо, як мовлять народні вуста, коли черст­віє хліб, то і душі черствіють.

3. Діалог «Наш рід»

    Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорно­бривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-вутінку вишила.

- Щo це буде, матусю?- питає Івасик.

- Українська святкова сорочечка.

- Чому українська? - допитується Івасик.

— Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на  нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти  - маленький українець.

- А ви, мамо?

- І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми - українсь­кого роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти.

Вишиванку я візьму,

швидко одягнуся

і піду обніму

я свою матусю.

Учитель.

     Щасливі ми, що народишся і живемо у такій чудовій, ба­гатій, мальовничій землі у нашій славній Україні. Тут жи­ли наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь ро­ду українського, що сягає сивої давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюючись аж до сліз, зачувши рідне слово.

      Кожен народ в своєму образі уособлює якогось птаха. Таким птахом для України є лелека.  Українці, які роз’їха­лись по всьому світі, створюють українські діаспори, об'єд­нуються, зберігають прадавні звичаї, обряди, традиції. А скільки українців кожен день покидає нашу нужденну Украї­ну.

 І білокрилими птахами хоч подумки летять у свої оселі до своїх рідних.

     Про нашу славну Україну народ склав прислів'я, вислов­люючи свою любов до рідної землі, своє зачарування, тугу. Давайте послухаємо прислів'я.

1. Кожному мила своя сторона,

2. Всюди добре, а дома найліпше.

3. Який рід, такий і плід.

4. Рідна земля  і в  жмені мила.

5. Кожному птаху своє гніздо миле.

6. Мій мир, мій рай, мій рід, Україна, то мій рідний край.

     Україна! Країна волі і краси, радощів і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над якою сяють яскраві зорі щасливо­го майбутнього. Ви - майбутнє України, То ж своїми знан­нями, працею, здобутками підносьте її культуру, будьте гід­ними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав Великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважай­те свій народ і нашу мелодійну мову. Шануймо себе і свою гід­ність і шановані будемо іншими

Учень.

Я все люблю в своїм краю –

Криницю, звідки воду п'ю,

та повні гомоном ліси

та дзвони срібної роси .

Я все люблю в своїм краю.

Найбільше матінку свою,

Ласкаву, радісну, єдину,

Люблю, як сонце, батьківщину.

Учень.

Тепло своїх долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,

Й ліричну пісню лагідну твою.

І українську мову, чарівну й багату.

Та рушники у квітах на стіні.

Люблю наш щедрий рід,

В садочку білу хату

Й рожевий кущ калини при вікні.

Люблю тебе. Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Учитель.

    Громадянин України - це ти і я, це люди, які постій­но живуть в Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, ідеали, працювати в ім’я розвитку і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини, традиції, її мову, бути добрим, чесним, милосердним, працелюбним.

   Сьогодні нас чекає незвичайна космічна подорож у світ краси і добра, мрій і сподівань безмежними просторами милої України. Нас чекають труднощі і випробування, але нехай вони вас не лякають.

(Пі музику діти  роздивляються маршрут польоту).

Любов – Доброта – Вірність – Мрія – Щастя

Перша зупинка „Любов”

-              Щоб подорожувати Україною, давайте ж розберемося: що таке Батьківщина?

   Велика Батьківщина  починається з маленької домівки, де ви народилися, зі школи, де проходять ваші найкращі роки, з друзів, які зігрівають вас своїм теплом, з тихої казки бабусі, ніжної пісні матусі, доброї поради дідуся.

Учень:

Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека,

І діброва далека...

Коли любиш ти все це,

І приймаєш у серце,

Як готовий щомиті

Від біди боронити

Кожну в лузі билинку,

Кожну в гаї пташинку,

Значить це – Україна

Має доброго сина.

Учитель.

     Любов до Батьківщини... З чого вона починається?

Все починається з родини. Коли в матері народжу­ється дитинка, вона співає їй колискові пісні, в яких мріє, щоб вона виросла доброю, щирою людиною, здо­ровою і щасливою. Уявіть себе маленькими і послухай­те відому вам колискову пісню.

    (Лунає колискова пісня).

    - Яка це пісня?

    - Про що мріє мама?

    - Про що ви думали, слухаючи її? З цього лас­кавого слова матусі починається шлях до любові.

    - А які колискові мама співала вам? (Діти спі­вають «Котику сіренький»).

    - А ще кожна матуся співала дитині забавлянки, щоб вона не плакала. Давайте пригадаємо...

    - Ми вже трішки виросли, в ці забавлянки ви мо­жете пограти зі своїми братиками та сестричками. А ра­зом із вашими мамами, рідними ми теж пограємо.

     Гра «Впізнай голос» (Дитині зав'язують очі, її кличуть різні мами.

Серед них вона вгадує голос своєї матусі).

Вчитель. Думаю, ви добре знаєте один одного і впізнаєте своїх рідних навіть уночі.

А зараз прийшла черга сказати слова подяки нашим рідним.

Учень,

Як мені вас не любити,

рідний батько, нене.

Та ви  мене годували

І дбали про мене.

Батько розуму навчає.

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі

Як вони не любить.

Дай й же ж Боже, щоб я виріс

В школі гарно вчився.

Щоб я батькові і ненці

Добром відплатився!.

Учитель.

Людське щастя від роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле.

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне.

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

    - Любіть своїх рідних, даруйте їм радість і щастя. Давайте подивимось, що нам подарувала зірочка «Любо­ві» (У скриньці - рушник).

    - А для чого дарують рушничок?

     У нашого народу існує звичай. Коли з дому дале­ко ішов син чи батько на війну, в похід, або донька ви­ходила заміж і теж покидала рідний поріг, їм дарували в дорогу рушник, який оберігав у далекій стороні.

     (Пісня про рушник).

     Рушник. Він пройшов через віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх ді­тей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро просте­лений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди буде в нашій хаті як ознака великої любові і незрадливості.

2-а зупинка «Доброта»

1. Читання уривків оповідання Б. Грінченка «Укра­ла».

2. Бесіда.

- Чому Олександра вкрала хліб?

- Чи праві були діти, засуджуючи її?

- Хто допоміг порозумітися, знайти вихід із цієї ситуації?

- Що вас найбільше вразило?

- Чому навчило це оповідання?

3. Розповідь з елементами бесіди про сусідів. Де б ми не йшли, не їхали, нас завжди оточують люди, яких називають сусідами. Вони бувають різними. Сусіди по квартирі, по парті, сусідами називають і лю­дей, які сидять поруч в автобусі чи в кіно, сусіди, які живуть близько - близькі, далеко - далекі.

У хаті радість, сміх, а раптом - горе. Родина живе далеко. Кого кличуть на допомогу? Сусідів. І вони завж­ди допоможуть і в біді, і в радості. Недарма кажуть:«Ко­ли біда чи неміч - сусідів клич на поміч». Із сусідами треба жити в мирі та злагоді. А що це значить? Так треба завжди прийти до сусіда на допомогу і не чекати, поки він скаже, щоб ти йому допоміг. Я впевнена, що ви дуже добрі, чуйні сусіди і з вас виростуть добрі люди.

Гра «Я дарую тобі»

(Зірочка «Доброти» дарує нам свічку - символ добра і чистоти, дерев'яну писанку - символ добра).

Діти по черзі передають один одному писанку по колу з побажаннями.

Вчитель. Пам'ятайте, діти! Ми завжди повинні нес­ти іншим світло любові й доброти.

Нехай існує істина стара -

Людина починається з добра.

Пісня   « Моя Україна »

3-я зупинка «Вірність»

(У чарівній скриньці - Конституція).

- Що ж таке Конституція?

Ст. 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Вчитель. А якщо в народу є своя мова, то є і сам народ. У нас є непорушна територія 603,7 тис. кв. м.

Ст. 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах тери­торії України, все, що знаходиться на нашій землі є об'є­ктами права власності українського народу.

- Яка столиця нашої держави?

- Які великі міста, ріки?

- В якому селі живете?

- Які ви знаєте символи України, що вони озна­чають?

Учитель. Наша держава несе всім світло мира, лю­бові, добра і злагоди. Ми, українці, ідемо в світ радими від того, що маємо свою державу, волю, рідну мову. І кожен із нас пов'язує свою долю з Україною. Для неї ми живемо, для її процвітання і блага. Буде багата держава, будемо краще жити і всі ми.

Разом.

Ми вчимося сьогодні у школі

І гартуємо наші серця.

З рідним краєм пов'язуєм долі,

Будем вірні йому до кінця.

4-а зупинка «Мрія»

(В скрині - кленовий листочок). Свою мрію запишіть одним словом на аркуші. По­вісьте на наше дерево мрій, поясніть, про що мрієте.

     - Про що мріють наші гості?

 Учитель. А я мрію про те, щоб всі ваші мрії здійс­нилися.

Лірична хвилинка (учні зачитують вірш)

Я – українець вірою і кров’ю.

Моє коріння тут по всій землі.

Воно моє і відчиняється з любов’ю,

А я страждаю болями її.

Я – українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не скорюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це недарма.

Я – українець, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Я – українець. Цього не відняти,

В моїй душі співають солов’ї,

Бо ви такі, мої ви мамо й тато,

Й такими будуть правнуки мої.

 

  Учитель. А зараз трішки пограємось і побачимо чи знаєте ви Україну та українську мову.

«Яка чудова українська мова»

1.Транслітерація – гравці кожної команди по черзі називають букви в слові:

І команді - слово «обладнання»

ІІ команді – «маленький».

  2.Переклад з російської - кожному члену команди, крім капітана:

  - больной гриппом  (хворий на грип)

  - опоздал на урок  (запізнився на урок)

  - умная собака   (розумний собака)

  - остановиться через минуту    (зупинитися за хвилину)

  - острая боль    (гострий біль)

  - сильный насморк   (сильний нежить).

     3.Пояснення слова – кожній команді дається 3 варіанти тлумачення слова, один з яких правильний. Гравці повинні назвати правильну відповідь.

                                         / велика ложка

                Леміш         - частина плуга   (правильна відповідь –                «Читанка» -3кл.)

                                         \ українська страва

                                          / ім’я дівчини     

                Раїна              - різновид тополі (правильна відповідь)

                                         \ рана від порізу 

                        

«Вірю – не вірю»

          Кожному учаснику задають по одному питанню – 1 бал.

   1.Чи вірите, що є такі квіти кульбабки та куль дідки?  (Ні)

   2.Чи вірите, що соком калини можна лікуватися від простудних захворювань і від авітамінозі?    (Так)

   3.   -  що сич заморожує на зиму в дуплі, як у холодильнику, мишей і птахів? (Так). У одного сича в дуплі знайшли 2 кг лісових мишей заморожених.

   4.  – що в Карпатах ростуть смереки?  (Так).

   5.   – що ведмідь любить поласувати мурахами?  (Так). Він розриє мурашник, покладе туди лапу, мурахи налізуть на лапу, тут він їх і злиже.

   6.  – що від отрути змій людина отримує найцінніші ліки?  (Так)

   7.  – що в Кримських горах найвищий водоспад України висотою 98 м? (Так)

   8.  – що ластівка за літо з’їдає близько мільйона комах?   (Так)

   9.  – що восени треба спалювати опале листя, щоб зима не була занадто сувора?   (Ні).

10.  – що шпаки, жайворонки, ластівки, солов’ї з нашої країни летять зимувати в Африку?   (Так). 

                                           Ерудити команди

  Всій команді задається питання, а хто знає, той відповідає. Якщо гравці однієї команди не відповідають, тоді відповідає інша команда.

ДЛЯ ПЕРШОЇ КОМАНДИ

1.                Коли святкуємо День Знань?

2.                Коли  святкуємо Різдво Христове?

3.                Про кого так кажуть: «пише, як курка лапою»?

                                           «робить із мухи слона»?

4.                Продовж прислів’я «Пташка красна пір’ям, а...» (людина знанням).

5.                Відгадай яка страва?(команді на стіл виносять страви: гречану кашу, куліш, плов.) – Показати в якій тарілці куліш

                          ДЛЯ ДРУГОЇ КОМАНДИ

1. Коли святкуємо Новий Рік?

2. Коли святкуємо День Української Армії?

3. Про кого так кажуть: «як з гуся вода»?

                                         «як кіт наплакав»?

5. Продовж прислів’я «При сонечку тепло, при...» (матері добре).

6. Відгадай яка страва?( (команді виносять стави: булки, галушки, пампушки.) Показати пампушки.

                                        Славетні українці

      Капітани отримують картки з прізвищами відомих людей, давши характеристику і не називаючи особи пояснюють, хто ця людина.

      Капітану жовтих:                                       Капітану синіх:

 Богдан Хмельницький                                    Кий, Щек, Хорив 

Леся Українка                                                  Тарас Шевченко

Сергій Бубка                                                    Андрій Шевченко                                                          Айвазовський                                                   Ілля Рєпін

Віктор Янукович                                              Микола Азаров

Софія Ротару                                                    Настя Каменських

Василь Сухомлинський                                   Наталія Федорівна

                                                                             ( директор   школи)  

Учень.

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

 Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це труд і свято,

 Батьківщина – це мама й тато,

Це твої найщиріші друзі,

І бджола у веснянім лузі.

 Батьківщина – це рідна мова,

Це дотримане чесне слово...

Пісня « Лелеченьки »

5-а зупинка «Щастя» (У скриньці - чарівна паличка).

Вчитель. Наша подорож завершується. Перед вами велике, неосяжне зоряне небо України. Вивчайте його, бо багато на небі зірок, а значить, багато шляхів, щоб стати справжнім патріотом, гідним громадянином України, зна­йти своє щастя.

Хай вам, любі діти, сонечко сміється,

А погане - хай минеться.

Хай щастить вам, діти, всюди!                                                                                         Хай ростуть з вас добрі люди!

2. Інтерактивні технології формування ціннісного

 ставлення до історичних, культурних і духовних

 надбань рідного краю

2.1. Година громадянськості в 7- 9 класах « Нема без кореня рослини, а нас, людей, - без Батьківщини»

  (підготували класні керівники Гончарук А.В. та Прит Т.П.)

Мета: формувати  у  школярів  ціннісне  ставлення  до  історичних, культурних  і  духовних  надбань   рідного  краю, до його природи,  розвивати  бажання бути  активними учасниками   розбудови держави; виховувати патріотичні почуття.

Очікувані результати: учні знають  історію рідного краю, рідної школи, відчувають  гордість за історичне минуле  краю, його культуру, духовність, людей; усвідомлюють необхідність гармонійного співіснування людини і природи, гуманного ставлення до навколишнього середовища, розвиток ведення краєзнавчо- пошукової роботи з історії рідного краю

Методичне забезпечення: карта України, карта Рокитнівського району, вишитий рушник та скатер-тина, композиції з верби та калини, голубих і жовтих квітів, виставка книг «Моє Полісся дороге», світлини рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, примірник передвиборної програми  Президента В.Ф. Януковича «Україна – для людей».

                                                                     Епіграф                                                               

                                                                  У всіх людей одна святиня                                                                                                                  

                                                                  Куди не глянь, де не спитай.

                                                                  Рідніша їм своя пустиня,

                                                                  Аніж земний в пустині рай.

                                                                  Їм красить все їх рідний край.

                                                                  Нема без кореня рослини,

                                                                  нас, людей, - без Батьківщини.

                                                                                        Микола Чернявський

               

                              Сценарний хід години громадянськості

Вчитель.

    Добрий день, дорогі діти, шановні гості! Тема сьогоднішнього нашого уроку, який ми проведемо у формі усного журналу, «Нема без кореня рослини, а нас, людей, - без Батьківщини», епіграфом є вірш Миколи Чернявського (зачитує).

      Який зміст ви вкладаєте в поняття «рідний край»? Перед вами аркуші паперу із словосполученнями. Вам треба вибрати ті, які асоціюються зі словами «рідний край», і прикріпити до промінчиків сонечка, зображеного на дошці.  

   Отже, «рідний край» - це місце, де ти народився, рідна школа, мова, природа.

   У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги – від одного людина відпливає,а до другого має неодмінно причалити. На довгій життєвій дорозі зустрічається чимало інших нетривких і менших берегів-пристановищ, але далеким вогником, оповитим щемким спогадом, світитиметься перший берег – Берег дитинства – Рідний край. Для кожного з нас рідний край – це, безперечно, батьківський поріг, розквітла калина під вікном рідної хати, рідна мова, околиця села, школа, Божий храм, лелече гніздо, світле віконце рідної домівки, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці.

   Знати свій край, любити його, не вивітрювати з пам’яті, пронести крізь роки, жити ним – що є святіше і дорожче? Любов до рідного краю – природна потреба кожної порядної людини.

   З історії відомо, як татари і турки, здійснюючи постійні набіги на вкраїнські землі, брали в полон малолітніх хлопчиків і дівчаток. Чужинці чинили так для того, щоб потім з дітей, котрі не пам’ятають   ні своїх батьків, ні свого краю, виховувати жорстоких вбивць. І це дійсно були найвойовничіші і найжорстокіші каральники.

  Де б не проживала людина, куди б не закинула доля, рідний край завжди виринає в пам’яті кожного. Рідний край – це вулиця, село чи місто, де ти народився, район чи область України, на території яких вони знаходяться.  Для більшості з нас рідний край – Рокитнівщина.

Пісня «Рідний край»

                                                           Усний журнал

І сторінка.   

 Географічне положення Рокитнівського району 

Учень1.

   Рівненська область складається з 16 районів. Один з них – Рокитнівський.

Район розташований у північній частині області, в межах Поліської низовини. На півночі межує з Білорусією, на заході – з Сарненським районом, на півдні та південному сході – з Березнівським районом, на сході -  з Житомирською областю. Площа району 2,4 тисячі квадратних кілометрів. Населення становить 51, 9 тисяч чоловік.

                       ІІ сторінка.  Історія рідного краю

Учень 2.

   Сторінки літопису Рокитнівського району.

                       ІІІ сторінка. Сторінки літопису рідного села

  Учні 3,4,5 .

Село моє – краплиночка на карті,

У світі невідома, та дарма.

Ну а чого б без нього були варті,

Ми з вами, кожен зокрема.

Село моє, моя колиска,

Моя любов, моя печаль.

Чолом тобі схиляюсь я низенько,

Бо все мені тут рідне і близьке.

Село моє… ти мене стрічаєш край дороги

Споконвічним шелестом верби

Світлу радість, болісні тривоги

У піснях повідаю тобі.

Учень 6. Літопис рідного села.

    Село Крута Слобода розташоване в північно-східній частині Рівненської області на схилястій рівнині за 15 км від районного центру і за 3 км від залізничної станції Томашгород, на Поліссі.

За народними переказами с. Крута Слобода виникло в 900-х роках в зв’язку з будівництвом залізниці Київ-Ковель. Перші поселення з’явилися на крутих берегах річки Майдан. Від назви річки походить назва села Крута Слобода. На прилеглих до села землях були хутори – Збольня Голля, Паке, Глинища, Гора, Яблунне, Малиновий лісок, які під час колективізації були приєднані до села. Назва села не змінювалася. Жителі тодішнього поселення були кріпаками. Колишня поміщицька економія знаходилась за 3 км в селі Червона грядка. Управляючим був поміщик Гіс Томаш.

  До жовтневої революції селяни працювали на пана по 14-16 годин на день при оплата праці 30-50 копійок. Повстань проти царя і уряду під час Жовтневої революції не було. Не було боїв та революційних повстань проти петлюрівщини та інтервентів. Селяни вели боротьбу тільки за поділ землі, що належала поміщикові.

  Радянську владу було проголошено у 1918 році. За польської окупації 1937 року на каменоломнях, що належали інженерно-будівельному товариству, відбувся страйк.

   17 вересня 1939 року були утворені перші органи Радянської влади. Відбулася конфіскація поміщицької землі та націоналізація підприємств. В результаті розкуркулення, перенесення хуторів в село в 1947 році було створено колгосп ім.. Ф.Дзержинського.

   В 1960 році колгосп був ліквідований з зв’язку  з тим, що грунт у селі кам’янистий і неродючий. Майно колгоспу та реманент було передано в користування колгоспу «Ленінським шляхом».

Учень 7. Село Крута Слобода в роки Великої Вітчизняної війни

 Наше рідне село в своїй історії пережило багато і трагічних сторінок. Одна з них пов’язана з Великою Вітчизняною війною.

…Незримо котилися хвилі вітрів, голублячи дозріваюче житнє колосся. Спадала спека літнього дня. І раптом над замріяним ланом, над усією землею, над нашим селом прокотилося страшне слово «війна».

59 наших односельців воювали на фронтах війни. Додому повернулися не всі -  29 загинули.

Наше село було окуповане 24 червня 1941 року. Біля дуба, що росте поряд з зупинкою дизель-поїзда «Олевськ – Сарни», за словами очевидців, німці вирили окоп і охороняли залізницю від партизанів.

Фашисти вивозили працездатне населення в Німеччину. Багато сімей євреїв було розстріляно. Визволено Круту Слободу 2 січня 1944 року.

            ІV сторінка. Рідна школа моя

   Вчитель.

    Вірш В.М. Коваленка «Рідна школа моя»

             Рідна школа моя,

             Я до тебе, як до отчого дому,

            Повернуся не раз.

            Хай спливають у вирій літа,

            Ти як мати мені,

            Признаюся тобі я у цьому,

            Така чуйна і мила,

            І, як ненька старенька, свята.

            Я до тебе прийду,

            Постою на твоєму порозі,

            І, своє босоноге

            Пригадавши дитинство, зітхну.

            Я до тебе схилю

            Посивілу в далекій дорозі

            Свою голову низько,

            І витру незвану сльозу.

            Я до тебе зайду,

            Відшукаю свій клас, свою парту,

            Свою вчительку першу

            До тремтячих грудей пригорну.

Учень 8. Історія школи

Перша вчителька школи – Косенко Любов Федорівна ( ви бачите її на ось цій світлині разом з учнями). Початкова школа була відкрита в 1946 році одразу ж після Великої Вітчизняної війни. Вона знаходилась в будинку, що належав євреям. Приміщення складалось з двох кімнат і двох коридорів (нинішнє приміщення бібліотеки). В будинку була ще невелика комора, в якій вчителі влаштували учительську, тут же зберігалась і документація школи. В класних кімнатах не було учительських столів.

   В школі навчалося до 40 учнів різного віку. Підручників було обмаль, та діти дуже хотіли вчитися. В 1953-1954 н.р. було 2 комплекти класів: 2 і 4 клас-комплект, 1, 3 клас-комплект.

   В 1963-1964 н. р. нараховувалось 78 учнів. 24 клас-комплект було роз’єднано. В наступному навчальному році роз’єднали і 1-3 клас-комплект. Від цього часу школа була семирічною і називалась прогресивкою.

   Директором школи було призначено Лозовицького Федора Гавриловича, який організував добудову школи (нинішнє приміщення майстерні та їдальні).

   Школа, в якій ми нині навчаємося, була відкрита в 1975 році. Це приміщення будувалось для їдальні. Але так як діти навчались у 2 зміни, то вирішили віддати його під школу. На той час директором була Мастерук Лідія Миколаївна.

   Школа набула свого сучасного вигляду завдяки господарській діяльності директора школи Івана Сергійовича Власика та нинішнього директора Наталії Федорівни Власик. За цей період  у школі було створено комп’ютерний клас, тренажерний зал, удосконалено естетичний вигляд шкільного приміщення і подвір’я. Щороку відремонтовані світлі класи гостинно розчиняють двері своїм учням.

       V сторінка. Край верби та азалії

  Учень 9. Дуб-патріарх

 Багата і різноманітна природа нашого краю, бо живемо ми в зоні мішаних лісів – на Поліссі.

У багатьох куточках України є свої дерева-святині. А найстарішим деревом України є дуб, що росте в урочищі Юзефін на Рокитнівщині. Йому – 1350 років. Той, хто побачить дерево на власні очі, цілком погодиться з цією традиційною оцінкою віку. Дуб настільки старий, що давно став подібним уже не на дерево, а на якусь стародавню руїну, овіяну вітрами, збатожену дощами, биту-перебиту блискавицями далеких і довгих віків. Саме після однієї такої блискавки, що вдарила у дуб-велет 28 червня 1997 року і зрізала найтовщу гілку, розкроївши кору дерева аж до землі, вчені-дендрологи визначили вік шанованого дуба.

  Обхват його стовбура – понад 8 метрів. Маленьким дубком він ріс уже в 700-му році. Коли в цих краях збирали з древлян данину дружинники київського князя Ігоря (945 р.), він досяг уже свого зрілого зросту і могутньої сили. Зі своєї висоти споглядав юзефінський дуб і на хижі табуни татарських яничар, які топтали поліські стежини в пошуках здобичі. Ще й нині в Біловіжі у старому руслі річки Тризна лежить, за народними переказами, затоплена колишня татарська гармата.

   Приємно, що у дуба-патріарха підростає гідна заміна. Неподалік шумлять своїми кронами 500-річні дерева, які вже нині дивують своєю величчю.

   Місцеві жителі пишаються дубом як пам’яткою свого древлянського роду, своєї національної давності. Щоб він якомога довше жив, його час від часу ремонтують. Ні, не ремонтують, а лікують, немов стару людину.

Учень 10. Тваринний і рослинний світ краю

  Мабуть, не знайдеться такої людини, яку б не чарувала краса лісових просторів, різноголосий пташиний спів, тихі плеса голубих озер. Для збереження природи області створено природоохоронні території, зокрема в нашому районі знаходяться 32 природно-заповідних об’єкти .

  В наших лісах зустрічаються тварини, птахи і рослини, занесені до Червоної книги України. Серед них лелека чорний, беркут, зубр, підсніжник, сон-трава.

      Росте у нашому краї дивовижна рослина з п’янким ароматним та великими жовтими суцвіттями – азалія понтійська. Важко знайти в Поліському краї ще одну таку рослину, яка б викликала таку зацікавленість ботаніків і звичайних людей. Дивовижна вона тим, що росте вузькою смугою на межі Волинського і Житомирського Полісся, а за межами свого ареалу вона практично не приживається. А от у нас,на Рокитнівщині, азалія надзвичайно живуча. Навіть на місцях пожеж швидко відростає. Багато захоплюючих легенд існує про цю диво-рослину. Послухайте одну з них.

Учень 11. Легенда про азалію

       Забрали якось татари в неволю одного парубка з наших країв. Ну, як водиться, закували в кайдани та й зробили рабом. А парубок красень бува та у всьому вдатний. От і закохалася в нього Азалія – єдина донька вельми знатного татарина.

   Знала дівчина, що батько ніколи не погодиться, щоб вона дружиною бранця стала. І зважилася на крайність: взяла найкращих коней з табуна і потай вирушила з Іваном до нього на Полісся.

    Гордий вельможа не стерпів такої наруги і поклявся привселюдно, що тільки кров’ю доньки і неправовірного змиє сором зі свого роду.

  Три тижні мчала за втікачами погоня. І наздогнала їх аж на Поліссі – стомлених і змучених.

  Люто дивився вельможа, як боронився Іван, як упав, уражений стрілою, під кучерявим столітнім дубом, як Азалія у розпуці схилилася над коханим.

  І пришпорив коня, аж той змією звився.

-                     Хай звершиться правий суд Аллаха!

 Звелася рука з ятаганом і… заклякла на півдорозі. Єдина донька, улюблена. Чекав, може, пощади попросить. Аби попросила, усе б простив їй батько!

  Та підвела татарка чорні очі, а в очах таке, що аж стрепехнуло вельможу.

  Помовчав мить якусь і процідив похмуро:

-                     Зв’яжемо і відвеземо додому. Хай правовірні побачать, як безславно гинуть відступники.

І почув відповідь:

-                     Ти відняв у мене, що міг, а відняти любов і Аллахові несила. Я назавжди залишусь на цій землі, що мого милого зростила!

Схилилася до мертвого Івана, підняла його шаблю – і просто собі в серце. Гаряча кров бризнула на синій верес і спалахнула дивовижним квітом – наче сонце своє проміння розсипало.

 Вчитель.

Рослини і тварини – це твоє життя. Збережи їх – збережеш своє життя. Народна мудрість говорить: «Посадив дерево – себе прославив, посадив сад – рід прославив». Тож бережи природу в ім’я теперішнього і майбутнього поколінь.

Пісня про природу

Вчитель

   Всі ми любимо наш рідний край, бо ми тут народилися, вперше зіп’ялися на ноги і пішли у світ тими стежечками, які простяглися від рідного порогу у широкий світ. Для кожного завжди залишається наймилішою та земля, де він народився і виріс. Недарма ж у народі кажуть: «Де рідний край, там і рай, а де чужина, там домовина», «Добре тому, хто в своєму дому». Бо в своєму рідному краї кожна травинка людині допомагає, кожна квіточка дарує усмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе. На жаль, буває, що не всі це усвідомлюють. Послухайте байку Л. Глібова «Бджола і мухи».

                               

Хтось Мухам набрехав,

Що на чужині краще жити,

Що слід усім туди летіти,

Хто щастя тут не мав,

А Мухи разом задзижчали:

Наслухались дві Мухи того дива.

«Тут, - кажуть , - доля нещаслива,

Покиньмо, кумо, Україну –

Нехай їй хрін!

Та помандруймо на чужину,

Аж до веселих тих долин,

Де доля кращая вітає

І, може, плаче нас ждучи…

Зими там, кажуть, не буває, -

Гуляй, безпечно живучи!»

Так одна Муха-цокотуха

Базікала з кумою вдвох, -

Коли поглянуть на горох –

Сидить Бджола та мовчки й слуха.

«Здоровенькі були! –

Обидві Мухи загули. –

От добре, що зустрілись з вами…

Ануте й ви збирайтесь з нами!»

На це Бджола сказала їм:

«Шкода! Я рідну Україну

Не поміняю на чужину,

Нехай це щастя вам самим».

«Ось годі, не кажіть!

Жили ми тут – добра не знали,

Бодай би так не жить!

Не то пани, селяни –

Усяке шкодить нам;

Щодня таке життя погане, -

Колись так буде й вам!»

«Ні, я цього не сподіваюсь, -

Сказала їм Бджола. –

Бо я без діла не тиняюсь,

А вам –

Однаково, що тут, що там:

Ви ні на кого не жалкуйте;

Обридло тут – туди мандруйте

На втіху павукам».

-         Чому не застаріла байка, написана понад 100 років тому?

-         (Бо й зараз є такі люди, які шукають, де легше живеться, для яких головна цінність – гроші).

-         Як би ви переконали мух, що не треба покидати рідний край?

-         (Тут живуть наші рідні, друзі, готові допомогти у скрутну хвилину; тут знаходяться найчарівніші куточки природи, тут чисте повітря, корисне для нашого здоров’я,наші ліси дуже багата на ягоди, гриби, завдяки цьому навіть діти можуть заробити гроші, якщо не лінуватимуться ).

Вчитель

  Батьківщину не замінять ні багатство, ні слава. Без рідного коріння, тобто без рідні, без батьківщини людина не зможе бути щасливою у цьому світі, не зможе повністю реалізуватися. І сьогодні мені хочеться зачитати лист українки  з Канади, яку доля розлучила з рідною землею. Цей лист – біль, лист – крик душі, зболеного серця.

Ти, друже далекий не знаєш,

Про тугу безмежну мою

Не чуєш, як серце ридає, -

За чим, я тобі розкажу:

Ридає воно за літами,

Прожитими тут, в чужині,

Ридає, що , рідний, не з вами

Злетіли так швидко в журбі…

Живу, а душа вся німіє,

Бо тут – навіть сонце не те!

І небо не те – хоч синіє,

Холодне якесь, не моє…

Як десь я побачу калину,

Що квітне в канадськім саду,

Згадаю свою Україну

Й непрошену витру сльозу…

У нас не літають лелеки,

В піснях не дзвенять солов’ї,

Не чути, як тужить трембіта

Десь в горах, в ранковій імлі…

Так хочеться слово почути

Вкраїнське, своє – не чуже,

І в пісні всю тугу забути,

Що душу на клаптики рве!

Тобі, мабуть, важко збагнути,

Що значить чужа сторона?

На вулицях мови не чути,

Що рідною змалку була…

Як страшно в чужині вмирати,

Здається й земля тут тяжка…

Вкраїно моя, рідна мати,

Чого ти далека така?

Мій друже, шануй Батьківщину,

Вона, як життя, є одна!

Люби свою рідну Вкраїну –

Багата чи бідна вона…

Притулок, багатство, родину –

Де-небудь здобудеш собі,

Ніде не знайдеш України –

Я знаю, повір ти мені!

           І хочеться вірити й сподіватись, що всі ви виростете справжніми синами й дочками рідної матері-України, не залишите її в біді, а допоможете піднятись, розквітнути, щоб із гордістю і ви, і ваші діти могли сказати «Ми – українці».

-                     А як, діти, називають людей, які самовіддано люблять свою батьківщину? Як ви думаєте, чи всі українці – патріоти? Звичайно, ні. Якими ж якостями має володіти людина-патріот? Ви дасте відповідь на це запитання, працюючи в групах. З-поміж запропонованих якостей оберіть ті, які характеризують людину-патріота.

Робота в групах. Асоціативний кущ «Патріот»

Звіт про виконання завдання

-                     Діти, а яке ж головне завдання учнів – справжніх патріотів?

-                     (Наполегливо оволодівати знаннями, щоб у майбутньому своєю кваліфікованою працею принести користь країні).

-                     Патріот своєї країни має бути готовим захистити її, піти за неї в бій, на подвиг, коли це потрібно, а в мирний час самовіддано трудитись, щоб країна була багатою, - тоді всім нам житиметься добре, заможно і безпечно. А ще патріот повинен знати історію батьківщини, цікавитись суспільно-політичними подіями сьогодення. Скажіть мені, яке свято відзначала нещодавно наша Україна?

        День Незалежності – це день народження країни. Лише 19 років минуло відтоді, як Україна стала самостійною суверенною державою. За цей період в  Україні сталося багато змін, можливо, не всі з них позитивні. Але ж не можна за два десятиліття відбудувати те, що руйнувалося віками. Проте маємо надію, що добробут українців, економічне становище України поліпшиться за період перебування на посту президента В. Ф. Януковича, котрий розпочав втілювати в життя основні положення своєї передвиборної програми «Україна – для людей». З цією програмою ви зможете докладніше ознайомитися на виховних годинах. Важливого значення Віктор Федорович надає освіті, яку вважає гідною інвестицією в майбутнє і обіцяє створити такі умови, за яких талановита молодь змогла б навчатися у вузах незалежно від майнового стану та фінансових можливостей батьків.

-                     Кожен учень, як майбутній громадянин і патріот, повинен знати і поважати закони своєї країни, знати державні символи, розумітися на суспільно-політичних подіях. Пропоную розгадати кросворд «Моя держава». Роботу виконаєте у групах.

                      Робота в групах. Кросворд «Моя держава»

Вправа «Мікрофон»

-                     Скажіть, діти, що ж, на вашу думку, означає любити Батьківщину?

Виступ читців

Ми вдячні долі, що народились в Україні. Для кожного з нас Україна – найрідніша, наймиліша, найкрасивіша країна в світі. Їй ми присвячуємо свою обітницю.

Складаєм обітницю

Мамі і тату,

І святому Всевишньому Богу:

Ми завжди любитимем

Рідную хату,

І землю, і небо,

І дитинства дороги,

Мову Шевченкова,

І віру Христову,

Звичаї народу

І вербу над ставом.

Врочисто даєм

Непорушнеє слово –

Ми відродимо нашу

Козацькую славу!

Од рідної школи!    

 Звучить пісня про Україну

3. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до сім’ї , родини, людей

 3.1. Виховна година в 6 класі «Буде  в  мирі  й  злагоді  родина – буде  жити  моя  Україна!»

( підготував класний керівник Михайлицький Ю.П.)

        

Мета:  формувати провідну національну цінність- родинність, виховувати любов і шану до найближчих і найрідніших людей- матері та батька,повагу до землі, праці, людей праці, любов до України; вчити чемності, любити і завжди пам’ятати місце, де народилися, рідну оселю, свій народ, рідну мову, неньку -Україну; формувати в учнів почуття обов’язку перед батьками; розширити духовний світ дітей, навчити виявляти увагу до рідних.

 Очікувані  результати: сформованість основ ціннісного ставлення особистості до сім’ї, родини, людей; виховання готовності до збереження та примноження сімейних традицій, формування сімейно-родинної ментальності особистості. 

        

                           Сценарний хід виховної години

Учитель.

         Родина, родина –

         Від батька й до сина,

         Від матері доні добро передай.

         Родина, родина – це вся Україна

         З глибоким корінням, з високим гіллям.

         Учитель.Добрий день, шановна, дорога родино!

         1-й ведучий. Так, як раз родино!

         2 – й ведучий. Бо всі ми присутні в цьому залі – це одна велика родина – батьки, діти, викладачі.

         Учитель.

        

         Гостей дорогих         

         Ми вітаємо щиро      ,       

         Стрічаємо з хлібом,

         Любов’ю і миром!   

         1-й ведучий.

         Для гостей відкрита

         Хата наша біла,

         Тільки б жодна кривда

         В неї не забігла.

         2-й ведучий.    

         Хліб ясниться в хаті,

         Сяють очі щирі

         Щоб жилось по правді,

         Щоб жилось у мирі!

         1-й ведучий.

         Ми до батьків сказати хочем слово

         Сповнене ніжності й любові.

         Бо без батьків чого ми в світі варті?

         2-й ведучий.

         Без маминої ласки і добра,

         Без батькової строгості і жарту,

         Без нашого родинного тепла.

         ( Звучить пісня « Родина, родина – від батька й до сина…» ).

         ( Учениця в українському вбранні виносить хліб, кладе його на стіл).

         Учитель. Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя і доброти! Від народження  дитини і до кінця свого життя батьки турбуються про долю дітей.

         Шановні батьки! Чи пам’ятаєте ви свої перші думки після народження

дитини? Про що ви думали, коли вперше вам принесли ваше дитятко?

         Гадаю, що не помилюся, коли скажу, відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, переповнюють батьків, у яких народжується дитина.       

         Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любов’ю, потім – із гордістю, а далі з надією. Зростають діти – стають старшими батьки. Це неминуче, це – як невблаганний час.

         1-й ведучий. Для всіх нас близькі та дорогі поняття: дім, сім’я, діти. Ці повні глибокого змісту слова випромінюють світло й тепло, породжують почуття опори й надії. Ще наші предки вбачали в сім’ї найважливішу і неодмінну основу життя кожної людини, господарську та моральну її основу.

         2-й ведучий. Хочеться, щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них, був поруч у складну хвилину, відгукувався на кожен поклик.      

         Учитель..

         Приїжджайте частіше додому,

         Щоб не мучив вас сором потому.

         Не привозьте ні грошей, ні слави,

         Будьте з рідними щирі, ласкаві.

         Зачерпніть ви водиці з джерельця,

         Прихиліться ви серцем до серця…

         Але, на жаль, іноді, додому приїжджають і так…

                                           Сценка  « Бувальщина»

         Слова автора. Осіннього недільного дня старенька встала раненько.До сходу сонця поралася в хаті, а ледь розвиднілося – вже дибала подвір’ям. Думки роєм кружляли.

         Мати. Учора поштарка принесла телеграму від синів. Обіцяли сьогодні         приїхати. Давно, ой, давно не навідувались. Хоча… У кожного ж сім’я, робота. А оце таки вибралися, та ще й разом.

         Слова автора. Раділа мати. Бо як не тяжко було їй, солдатській вдові, дітей піднімати, виросли хлопці гарними, здоровими.

         Мати. Стали синочки мої на ноги,вивчилися, роботу хорошу знайшли. Квартири у них у місті великі, старший уже, певно, скоро дітей одружуватиме… От би правнучка діждатись! От тільки спочатку сини навідувалися до мене часто, а з роками все рідше, рідше…

         Слова автора. Защеміло чомусь серце у матері. Пішла до фірточки, визирнула.

         Мати. Ось чому боліло моє серце: з радості. Петрик та Михайлик приїхали!

         Сини. Здрастуйте мамо ( статечно привіталися).

         Мати. Ідіть, ідіть до хати, а я піду назбираю груш. Із тої груші, що батько садив. Ви їх любили. Солодкі…

         Слова автора. Коли пелена була повна, нагодився у старий садок мо-

лодий сусід.

         Сусід. Сини приїхали?

         Мати. Ой, сусідочку, та, слава Богу,приїхали. Так я їх чекала, так чекала… Ідіть же до хати, йдіть. Погомоніть. А я помию грушки й прийду.

         Слова автора. Вже з мискою на порозі мати раптом завмерла, як укопана – почула розмову.

         Сини. Отже, ми домовилися: хату ти в нас купуєш. Тільки пам’ятай

нашу умову: хата продається разом із старою.

         Мати. Синочки мої… Як же ж так?..

         Слова автора. Мати важко опустилася на поріг .Нестерпний біль ударив у серце. Посипалися з миски солодкі груші…

         Учитель. Батьки повинні виховувати дітей своїм прикладом.

         Колись давно спитали у батька благословенної сім’ї, як він так гарно зумів виховати аж 12 своїх дітей. « А я ніяк їх не виховував, я робив, а вони коло мене, я жив, а вони коло мене». Отже в цій родині змалку для дітей ідеалом була сім’я, батьки.

         Шановні батьки! Пам’ятайте! Батьківська любов потрібна для самоповаги дитини, гарних взаємин з іншими людьми, позитивних уявлень про самого себе. Дуже часто саме відсутність віри близьких людей- матері та батька- штовхає дитину або підлітка на негативні кроки. Для того, щоб допомогти вам, шановні батьки, легше знаходити спільну мову з дітьми в різних ситуаціях, наші учні підготували для вас дипломатичний документ-«Меморандум». Нагадаю, що «меморандум»- від латинського буквально«те, що слід пам’ятати».

         (Учні по черзі зачитують пункти меморандуму).

                  

                             Меморандум

1.    Не псуйте нас. Ми чудово знаємо, що не повинні одержувати все, що просимо. Ми просто перевіряємо вас.

2.    Не застосовуйте силу в стосунках із нами. Інакше це навчить нас думати, що сила – це єдине, що має значення. З більшою готовністю ми сприймемо, Якщо ви керуватимете нами.

3.    Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотримати. Це підірве нашу довіру до вас.

4.    Не примушуйте нас відчувати себе меншими, ніж ми є насправді.

5.    Не робіть за нас те, що ми можемо зробити самі. Інакше ми почуватимемося немовлятами і вимагатимемо, щоб нас обслуговували.

6.    Не випробовуйте занадто нашу чесність. Нас легко злякати, при цьому ми починаємо брехати.

7.    Не уникайте  прямих і чесних запитань.

8.    Цікавтеся нашим життям. І робіть це не для жорсткого контролю кожного нашого кроку та заборони якихось дій, а для того, щоб  краще зрозуміти нас і знайти спільну мову.

9      Ніколи не вважайте, що вибачитись перед нами – нижче вашої          гідності.

10.Давайте нам свободу дій,інакше ми не навчимося самостійно приймати рішення. Але все ж таки коректно і ненав’язливо спрямовуйте і контролюйте ці дії, бо у нас ще мало життєвого досвіду.

11. Пам’ятайте, що з більшою радістю ми прислуховуємося до ваших порад, ніж до вказівок.

12.  Ніколи не вважайте що ви бездоганні та безгрішні. Інакше вам доведеться бути гідними недосяжного.

13.  Не турбуйтеся про те, що ми проводимо разом дуже мало часу. Важливо те, як ми його проводимо.

         14.Ставтеся до нас так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді ми      

         також будемо вашими друзями.

        Учитель. Шановні учні! Батькам також є що вам сказати. Вони підготували батьківський наказ. А почуєте ви його від директора нашої школи.

         Директор. Батько і Мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають Батько і Мати – це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері і батька – твоє життя. Працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди називають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоєї Матері і Батька. По-справжньому любити їх – означає приносити в дім мир і спокій.

        Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невблаганна перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

        Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість Батька й Матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки Батька й Матері. Їхня хвороба – твоє горе, їхні невдачі та неприємності на роботі – твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки старість, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи дочки.

        Звучить пісня « Мої батьки».

        Учитель. Шанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей.

        2-й ведучий. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра, любити.І як же не відплатити їм шаною, ласкою, допомогою? А власне, тільки цього на старість літ і хочуть від нас, дітей, наші батьки. А якщо уваги, піклування не відчувають, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей.І дихати їм тоді стає важче, і хвороби обступають з усіх боків, і так гостро відчувається і фізичний біль, і біль душі.

        1-й ведучий. Дійшла до наших часів хвилююча бувальщина про глибокі та справжні синівські та материнські почуття, описана видатним педагогом Василем Олександровичем Сухомлинським.            

                                          Дві  матері

        У маленькій лікарні на околиці міста лежали дві матері – Чорнокоса і Білокоса. Вони народили синів у один і той же день. Обидві матері були щасливі. Вони мріяли про майбутнє своїх синів.

-        Я хочу, щоб мій син став видатною людиною, - сказала Білокоса 

мати.        

-        Музикантом або письменником, відомим усьому світові. Або інженером космічних кораблів.

-                            А я хочу, щоб мій син став доброю людиною, - сказала Чорнокоса мати. Щоб ніколи не забував матері та рідного дому, любив Батьківщину і ненавидів ворогів.

        Щодня до молодих матерів приходили чоловіки: затамувавши подих, дивилися на личка своїх синів. А в очах сяяли щастя, подив і змилування.

        Минуло тридцять років. У ту саму лікарню прийшли дві жінки – Чорнокоса і Білокоса. В їхніх косах уже сріблилася сивина, але жінки були такими ж гарними. Їх обох поклали у одну палату, щоб лікувати серце. Жінки впізнали одна одну, розговорилися.

-        Ким же став твій син? – спитала нарешті Чорнокоса мати.

-        Видатним музикантом, - з гордістю відповіла Білокоса.

Він тепер диригує оркестром, виступає у найбільшому театрі, буває за кордоном.        - І назвала ім’я сина.

-    А твій ким став? -  спитала Білокоса.

-         Хліборобом. Механізатором. Син мій оре землю й сіє хліб, збирає врожай. Живемо ми в селі,у сина двоє дітей…

-        А проте щастя тебе обминуло, - сказала білокоса. – Твій син став простою, нікому невідомою людиною. Їх мільйони.

І дня не минуло, а до Чорнокосої матері приїхав з села син. В очах неньки світилася радість, здавалося, вона в цю мить забула про весь біль.

-        Видужуйте мамо, - сказав син і на прощання поцілував її.

А до Білокосої матері ніхто не прийшов.

-    У сина зараз концерт… Якби не концерт, він звичайно, прийшов би,- задумливо мовила Білокоса.

        На другий день надвечір до Чорнокосої матері знову приїхав син-хлібороб. Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука. Від щастя обличчя в чорнокосої матері світилося і зморшки розправилися. До Білокосої матері ніхто не приїхав.

        Увечері жінки лежали мовчки.

        Чорнокоса посміхалася, а Білокоса тихо зітхала, боячись, щоб її зітхання не почула сусідка.

        Так повторилося і втретє, і вчетверте.

        Минув місяць, до Білокосої матері так ніхто і не прийшов. Лікар сказав Чорнокосій матері: « Тепер ви зовсім здорові». А Білокосій тихо мовив: « Вам ще треба полежати. Звичайно, ви теж одужаєте». Говорячи це, лікар дивився чомусь убік.

        За Чорнокосою матір’ю приїхав син. Він привіз великий букет червоних троянд.

        Прощаючись із Чорнокосою матір’ю, Білокоса попросила побути з нею кілька хвилин наодинці. Коли з палати всі вийшли, Білокоса мати зі сльозами на очах сказала: « Скажи, люба, як ти виховала такого сина? Ти щаслива, а я …» - і вона заплакала.

        ( Звучить тиха музика).

        - Ми розлучаємося, і ніколи більше не побачимося, - сказала Чорнокоса

- Тому я скажу тобі всю правду. Син, якого я народила в той щасливий день   помер… Помер, коли йому не було ще й року… А це не кровний мій син, але рідний! Я усиновила його трирічним хлопчиком. Але я для нього – рідна мати. Ти це бачила своїми очима. Я щаслива. А ти нещасна людина, і я глибоко співчуваю тобі. Якби ти знала, як я страждала в ці дні за тебе. Вийдеш із лікарні, піди до сина і скажи, Що його бездушність повернеться проти нього. Як він ставиться до матері, так і його діти ставитимуться до нього. Байдужість до батька  й матері не прощається.

        ( Музика затихає).

        Учитель. Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово – це закон. Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї, зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче, щоб батько був людиною сильною, справедливою, щоб був мудрим і мужнім.

        2-й ведучий. Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тата часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі. Ласкаві та ніжні, як мама. Це їхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.

        1-й ведучий. Батькова любов до нас стримана. Недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою

І є батьківська любов.

        Учень.

        Усе в житті міняється і в’яне,

        Усе мина, відходить назавжди.

        Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне,

        Лиш татові слова зі мною назавжди.

        Усе, що є в житті, то долі повеління,

        А все, що є в мені, то батькове учіння.

        Від батька в мене є терпіння і удача,

        І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.

        Люблю усе живе, що квітне і буяє,

        Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.

        Ти передав мені усе, що сам умієш,

        І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

        Життя іде-бреде, квітує і згасає,

        Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

        Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають,

        А ти для мене є теплом землі – я знаю.

        Твоє добро святе і людяність велика,

        І відданість землі і совість у душі –

        Це те усе в тобі, за що я поважаю,

        І голову свою в уклін тобі схиляю.

        Учитель. Мати – берегиня роду, домашнього вогнища. Саме вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується.

        Коли настає весна, і на вулиці з’являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі та в місті відзначається велике свято – Міжнародний день 8 Березня.

        1-й ведучий. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Усіх, кого знаємо і не знаємо. Сивих жінок і молодих дівчат. Низький уклін вам, дорогі жінки! Хай же буде на Землі довіку прославлена в народі материнська любов!

        ( У дарунок усім жінкам звучить пісня « І все це зветься Україною»

        2-й ведучий. Матір, Мама, Матуся, Мамочка, Матіночка, Матусенька, Ненька, Ненечка…

        Слово «мама» росте разом із нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце,  розцвітає квітка, як тихо переливається всіма барвами веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні  та світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Із букви-краплинки ш звука-сльозинки народжується одного дня на світ слово  « м-а-м-о», мовлене устами янголятка.

        1-й ведучий. І осяє хатину, як Дар Божий. Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і благословляє на добро. А у найтяжчу нашу годину вирветься з грудей тільки одне слово – як остання надія на порятунок:

« Мамо!». То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане нею перше слово немовляти, постає із-за завіси літ ангелом-хоронителем в образі Матері.

        Учитель. Живе у народі красива легенда про материнську любов.

                                  Легенда про матір

        Був у матері єдиний син. Душі в ньому мати не чаяла. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син гарний, ставний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати з’явитися невістці на очі, сиділа в сінях… А потім у сарай переселилась… Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: « Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір. Вийми з грудей серце і спали його на вогні».

        Не здригнулася душа сина – так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: « Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати і відповідає: « Ну що ж, сину, роби так, як велить тобі серце».

        Пішов син із матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнула галузка, відскочила жаринка в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: « Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…».

        Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні материнські груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто і ніколи не любив його так гаряче, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

        Осоружною стала йому дружина-красуня, не зміг він повернутися до неї. Не повернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими, мА й стали двома могилами високими.

        То ж не даремно кажуть у народі: материнська любов – найсвятіша!

        1-й ведучий. Ми не можемо сьогодні не згадати наших матерів-учителів, які приносять материнську ласку сердець і до нас, учнів. Ми дякуємо вам, шановні, за мудру науку, чуйні  серця.

        2-й ведучий. Матері… Все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Чекають від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

        Учитель. Стоїть на землі Мати – вища і святіша від усіх богинь. Стоїть Мати і молиться за народ, за своїх і чужих синів і дочок. За нас із вами. І перші слова її молитви: « Пошли, Боже,діткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній день, людяності їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду, не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи рідну землю».

        Чуєте – молиться Мати не за себе, а за вас, тому, що вона – Мати.

        ( Звучить пісня «Мама» ).

        Учитель. Є у кожного з нас три матері: Мати Божа, мати Україна і рідна Ненька. Слово « мати» - вічне і неповторне, як світ.

        Для того, щоб мир і злагода панували у кожній родині, давайте попросимо у Бога щастя і здоров’я для нас і наших близьких.

        ( Звучить тиха органна музика. Учень і учениця підходять до ікони і промовляють слова молитви).

        Учень.

        Уранці до Бога я руки складаю.

        І щиро у нього я щастя прохаю.

        Ісусе наш рідний, і Ти Божа Мати,

        Пошли для Вкраїни добра й благодаті.

        Молюся до Тебе Ісусе єдиний,

        Щоб мир і достаток були на Вкраїні.

        Щоб горя і лиха народи не знали,

        Щоб хворим й нужденним всі допомагали.

        Нехай же прокажуть молитву всі люди,

        Нехай же надія і бог з нами буде.

        Учениця.

        Молю тебе, Мати, щирими словами,

        Змилуйся над нами.

        Силу і здоров’я дай нам, Божа Мати,

        Поможи нам вчитись, чесно працювати,

        Щоб була потіха для рідної мами,

        Змилуйся над нами.

        Дай нам оминути всяку злу пригоду,

        Дай рости на користь рідному народу.

        Учень.

        Діво Пресвятая, Матір Матерів,

        Пригорни до серця всіх своїх синів.

        Освіти їх душі світлом золотим,

        Виповни любов’ю неспокійний дім.

        Учениця.

        Научи, як землю вберегти від зла,

        Розумом,діянням і крилом тепла.

        Зоре-зоряниця і сонце доброти,

        Землю України щастям освіти!

        Учитель.

        Рідна мати і рідна Україна – два крила любові, два  крила несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті , бо тримає їх на світі материнська любов.

        2-й ведучий. Материнський образ України світить через вічність ясних зір, встає з сивих туманів віків, із синяви неба і золотавого надвечір’я, з вишневого цвітіння і калинової задуми, з безкрайніх степів і золотих полів, зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима дивляться у світ.

        1-й ведучий. Воскрес Христос – воскресла Україна, бо один Бог витає над нами і одна мати любить нас.

        Віримо в нашу Україну. Віра ця передається від роду до роду, від покоління до покоління, як українська душа.

        2-й ведучий. Ми повинні завжди пам’ятати, що сила і міць українського народу в наших глибинних іменних коріннях. Ми повинні пам’ятати своїх рідних, жити дружно. Є таке прислів’я: « Міцна сім’я – міцна держава». Могили наших предків повинні бути для нас святими і їх

не слід забувати.

        Учитель. Шановні батьки! Швидко пролетіло ваше дитинство. Швидко пролетить воно і для ваших дітей. Не цурайтеся свого роду і свого народу. Любіть свій край, бо ви сини і дочки нашої славної України, і вона як мати, кличе нас до себе.

        1-й ведучий. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій,  мальовничій землі, - у нашій славній Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі,хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

        Учитель.

        Любіть Україну у сні й наяву,

        Вишневу свою Україну.

        Красу її вічно живу і нову

        І мову її солов’їну.

        ( Звучить пісня « Україна» ).

        Учитель. Шановні батьки, дорогі діти! Дозвольте зачитати такі слова.

        Нехай же будуть ваші руки сильними, а душі – зрячими.

        Нехай поруч з матір’ю завжди йтиме батько!

        Нехай кожна дитина, яка приходить у цей світ, матиме ці два крила не задля того аби літати, а щоб упевнено ходити по рідній землі, що зветься Україною!

        ( Звучить приспів пісні « Україна»).

       

4. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до себе

 4.1. Година спілкування в 8 класі «Аби мати друзів, будь другом сам»                                                                                                                                      

             ( підготувала класний керівник Стрілець С. М.)

Мета:

  - формувати ціннісне ставлення до себе;

  - розкрити зміст понять «дружба»; прищепити учням повагу до цінностей дружби; сприяти розвиткові критичного ставлення до себе і своїх особистих якостей, терпимості й коректності в спілкуванні з друзями; вчити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з них; вивчити ціннісні орієнтації та моральні ідеали учнів; з’ясувати думку та відношення учнів до дружби між своїми однолітками; звернути увагу на поради щодо вибору друга відомого американського психолога Д.Карнегі;

- розвивати в учнів загальнолюдські чесноти, моральні уявлення учнів про якості особистості; стимулювати їх самовиховання; сприяти розвитку критичного ставлення до себе і своїх особистих якостей, терпимості й коректності в спілкуванні з друзями;

- виховувати в учнів виховувати безкорисливість, негативне відношення до заздрощів, звичку уважно ставитися до товаришів; вміння бачити хиби у своїй поведінці й виправляти їх.

Методичне забезпечення:  книга Д. Карнегі, аркуші паперу для індивідуальної та колективної роботи;      плакати, прислів'я, епіграф, мовленнєві опори, написані на окремих великих аркушах, щоб можна було прикріпити біля дошки, або ж на картках, окремо у кожного учня: «Я думаю…», «на мій погляд»…», «Я вважаю…», «Я зрозумів, що…», «Я прийшов до висновку про те, що…», «Ми обговорили і записали так…»; плакати із написами «Так, «Ні», «не знаю», які прикріплені в різних кутках класу, таблиці, реквізити для ділових ігор, «Дерево дружби», тестові завдання, вислови про дружбу. 

Тип заняття: година спілкування

                                                        Епіграф                                                           

                                                      Хто не шукає дружби з ближнім,

                                                       той сам собі заклятий ворог

                                                                         Шота Руставелі

Сценарний хід години спілкування

І.  Організаційна частина

1. Оголошення теми та очікуваних результатів години спілкування

          В кожної людини є потреба бути поважним та необхідним в колективі, де він знаходиться. Вік підлітка – це вік великих суперечностей, найбільш виражених зовнішніми і внутрішніми , особистими та міжособистостими конфліктами. Велике щастя жити серед людей та приносити їм радість. Ще французький письменник Антуан де Сент – Екзюпері вважав, що єдина людська розкіш людини – це розкіш людського спілкування. Більш всього спілкування виявляється в почуттях товариства. Товариство – це рівноправ’я. Але більш високий рівень спілкування – це дружба. Отже давайте сьогодні поговоримо про це.

ІІ. Мотивація

 1. Вступне слово вчителя

           У житті кожного з нас є друзі, приятелі, знайомі. Спілкування з ними, як правило, приносить радість. Але в нашому оточенні є й такі люди, яких ми недолюблюємо, якими нехтуємо, і спілкування з такими людьми нас дратує. Іноді трапляється, що наш найближчий друг виявляється недругом. Як же уникнути таких неприємних ситуацій? Напевно, самий вірний спосіб — розібратися у своєму оточенні.

             Сьогодні ми проводимо годину спілкування на тему «Аби мати друзів, будь другом сам». Друг – це означає другий я!». Ми поговоримо про дружбу як одну із загальнолюдських чеснот, спробуємо усвідомити значущість слова «друг», з’ясувати , яке значення дружби у житті кожного з вас. Розмова про дружбу – цікава і багатогранна, ми спробуємо розглянути її зусібіч. То що ж таке дружба?

 Учениця. Дружба – це близькі стосунки, засновані на взаємній допомозі, прихильності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей. Це активна зацікавленість один в одному. Без друзів у наш час важко жити на світі.

 Учитель. Давайте послухаємо, що означає мати справжнього друга в давні часи.

 Учень. У всі часи дружба вважалася великою цінністю. У скіфів вона перевірялася кров’ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці, побратими зливали цю кров. Після цього вже ніщо не могло їх розлучити. В епоху середньовіччя дружба була втіленням шляхетності, вірності. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім'ї.

 Учениця. Наш народ споконвіку культивував лицарські традиції. Століттями на лицарських традиціях формувалась еліта нації, яка боролася за свободу і незалежність України. Товариство, дружба і братерство, народжені не спорідненням крові, а спорідненням думок, мети, справ – це велика сила. Дружба ушляхетнювала життя. Вона надзвичайно високо цінувалася в українській культурі. Оспівувалася дружба у багатьох творах української літератури, про неї писали Леся Українка, Г.Тютюнник, М.Вінграновський, І.Франко.

 Учитель. Справді, знайти і мати друга – це щастя. А як знати, що ця людина – саме той друг, якого ти хочеш мати, що ця людина – допоможе, зрозуміє, підтримає. Відповідь на ці запитання можна знайти, розмовляючи із психологом, із людиною, якій ти довіряєш, читаючи відповідну літературу.

 Учень. Дружбу кожен розуміє по-своєму. В основі юнацької дружби лежить величезна потреба у сприйнятті іншими. Більшість із вас погодяться з думкою, що щастя – це коли тебе розуміють, і тому кожен постійно прагне знайти друга, який би зрозумів, вислухав і підтримав, став вашим дзеркалом чи двійником, вашим другим «Я».Але друзі бувають різні.

 Учениця. Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів. «Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».

 Учитель. Як ви думаєте, хто з ким може дружити?

 Учень. Можуть дружити між собою дівчата, хлопці, можуть дружити дівчата з хлопцями.

 Учитель. Як дружать дівчата? Це якась особлива дружба?

 Учениця. Це може бути дружба між однокласницями, між дівчатами з різних класів, між сусідками. Вони можуть допомагати одна одній у навчанні, вони проводять разом багато часу, відпочивають разом. Такі дівчата – товаришки – часто бувають удома одна в одної, довіряють усі таємниці. Дружба нерідко допомагає змінитися комусь на краще, друг повинен позитивно впливати на друга.

Учитель. Але у кожного з нас бувають моменти, коли ми відчуваємо себе самотніми, коли в нас немає друзів. Які ж причини самотності? Поставте собі запитання: «Що є в мені хорошого?» Якщо відповідь: «нічого», то потрібно серйозно працювати над собою. Коли вважаєш, що ти цікава людина, то варто, щоб це визнали і твої однолітки, будь відвертим і чесним.

           Подумайте, чому не помічають ваших гарних якостей? Може тому, що всі так само зациклені лише на собі. Тож хіба не вам першому треба роздивитися їхні прекрасні риси, виявивши свої здібності й таланти? Скористайтеся старою приказкою: «Аби мати друзів, будь другом сам» (плакат на дошці). Про що ви розмовляєте з друзями? Навчіться не лише говорити про те, що цікаве вам, але й слухати інших. Дуже часто нам бракує терпіння дослухати когось, кожний прагне висловитися. Часто можна чути крик, шум, в якому губляться думки.

          Чи буває так, що ти плетешся коридором, похнюпившись, вдивляєшся в підлогу? Можливо, тобі хочеться податись кудись із друзями, але ти не знаєш, як це зробити. Ти чекаєш, щоб хтось тебе помітив і запропонував товаришувати. А чому б тобі не взяти ініціативу на себе? Покажи, що ти цікава людина, що з тобою можна бути відвертим. Чи подобаєшся ти сам собі? Подумай про це. Важливо приймати себе і любити, але не бути егоїстом. Щоб мати друзів, треба вміти дружити.

           Лев Миколайович Толстой вважав, що «коли сваряться, обоє винуваті», так що рішуче підходь миритися. А краще взагалі не сваритися.

 Як ви вважаєте, чому виникають труднощі між кращими друзями?

 Варіанти учнівських відповідей:

 - ваш кращий друг поводиться неоднаково з вами наодинці й у присутності інших людей;

 - ваш кращий друг іноді, не подумавши, допускає грубі зауваження,

 - чіпляється до вас або своїми вчинками ображає ваші почуття;

 - ваш кращий друг ображається, якщо ви дружите з кимсь ще;

 - ваш друг не зберігає ваших секретів.

            Ви праві, існує безліч причин сварок, між другими, іноді ми схильні формувати власне судження про будь-яку подію або людину, не вникаючи в суть речей. Виникає бажання засудити іншого, якщо його думка або захоплений не збігається з нашим, ми починаємо радити або нав'язувати друзям власну думку. З нього приводу чудово сказав Д. Карнегі: «Особисто я віддаю перевагу суниці з вершками, але знайшов, що по якійсь динній причині риба віддає перевагу хробакам. Тому, коли я йду на риболовлю, то не думаю про те, чого сам хочу. Я думаю про те, чого хоче риба. Я насаджую на гачок як принаду не те. що люблю я. а черв'ячків і сушених коників...»

 Що це значить?

 Варіанти учнівських відповідей:

 - різні смаки в людей;

 - що добре мені, не обов'язково добре для іншого;

 - розходяться думки на однакові питання.

 Учитель. Так, правильно, якщо хочеш зберегти дружбу, пам'ятай, що твоя думка назавжди залишиться твоєю, а твій друг завжди буде думати по-своєму. І цей факт треба приймати як даність. Будеш намагатися нав'язувати іншому свою правду і не помітиш, як зруйнуються ваші дружні взаємини.

ІІІ. Основна частина

1. Технологія «Мікрофон» та прийом «Незакінчені речення»

            У тлумачному словнику написано: «Дружба — це стосунки між людьми, засновані на духовній близькості».

 (проблемне запитання)

 - Так хто ж такий друг в нашому розумінні?

 На дошці є декілька висловів про дружбу. Давайте подивимось, які з них більш пристосовані до вашого уявлення.

 „ Друг – це людина, з якою можна кудись піти ”(товариш)

 „ Друг – це людина, з якою можна поговорити відверто, розповісти свої таємниці ”.

 (випадки – коли незнайомій людині можна розповісти більше)

 „ Друг – це людина, яка заради тебе кине все та прийде на допомогу, як завжди зрозуміє тебе, завжди розділить з тобою останнє, скаже про тебе добре слово ”. (споживацьке відношення до дружби)

 „ Друг – це людина, заради якої я все кину та прийду на допомогу, яку я завжди зрозумію, завжди розділю з нею останнє, скажу про неї добре слово ”.

 „ Друг – це людина, яка тебе добре знає, але незважаючи на це любить ”. (відповіді дітей та обґрунтування власних думок)

Рефлексія

 - Як вам працювалось?

 - Що взяли для себе із даної вправи?

 „ Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти ”. (плакат на дошці)

 Зверніть увагу: не про батьків питають, не про кохану людину. Про друга. Повна свобода волевиявлення при взаємному виборі, при встановленні статусу відношень, при розриві союзу. І нема ніяких спеціальних законів, норм та правил, судів та контролю. Все на добровільно - договірному початку. Важко собі уявити людину, яка б не прагнула знайти відвертого, ідеального друга. Образ друга на здивування однаковий, незважаючи на те, що люди, які хочуть знайти друга, дуже різні.

2. Проблемне завдання

 - Які риси є в цієї дівчинки, за що можна назвати її справжнім другом?

«Некрасивая девочка» (уривок)

Среди других играющих детей

Она напоминает лягушонка.

Заправлена в трусы худая рубашонка,

Колечки рыжеватые кудрей рассыпаны,

Рот длинен, зубки кривы,

Черты лица остры и некрасивы.

Двум мальчуганам, сверстникам ее,

Отцы купили по велосипеду.

Сегодня мальчики, не торопясь к обеду,

Гоняют по двору, забывши про нее,

Она ж за ними бегает по следу.

Чужая радость так же, как своя,

Томит ее и вон из сердца рвется,

И девочка ликует и смеется,

Охваченная счастьем бытия.

Ни тени зависти, ни умысла худого

Еще не знает это существо.

Ей все на свете так безмерно ново,

Так живо все, что для иных мертво.

                                          Н.Заболоцкий

 (варіанти відповідей учнів: «Дівчинка не знає, що таке заздрість» та ін.)

3. Мозковий штурм

На дошці записані риси характеру особистості. Запишіть їх в такому порядку, в якому ви хотіли б бачити їх у своїх друзях.

Риси характеру: щирість, вірність, винахідливість, краса, скромність, цікавість, розум.

 Зразки виконання

 1. Вірність

 2. Винахідливість

 3. Щирість

 4. Розум

 5. Скромність

 6. Цікавість

 7. Краса

 (представлення власних схем учнями, обґрунтування власного вибору)

 - Що ви взяли для себе із даної вправи? (відповіді учнів)

 „ Основа дружби заключається у цілковитій згоді волі, смаків і думок” ( Цицерон). (плакат на дошці)

 Але все починається лише з самого себе.

4. Тест «Чи справжній я друг?»

 1. Згадайте вашого найкращого друга. Які з перерахованих нижче якостей ви цінуєте в ньому найбільше:

 а) надійність — друг ніколи не підведе;

 б) солідарність—друг завжди буде тільки на вашому боці;

 в) чуйність — друг знає про ваш настрій раніше, ніж ви про це скажете;

 г) вірність — друг завжди буде з вами;

 ґ) сумісність—вам добре в компанії друга,

 2. Якщо друг прийшов до вас ввечері зі сльозами:

 а) ви пригостите його кавою і заспокоїте;

 б) не відчините, ніби вас немає вдома;

 в) даєте зрозуміти, що кудись поспішаєте;

 г) попросите його зайти, але попередите, що вам завтра рано вставати;

 ґ) вибачитеся, що сьогодні не можете приділити йому достатньо уваги, але пообіцяєте зустрітись завтра.

 3. Ви слухаєте історію негараздів одного друга, а в цей час до вас завітав інший, який теж потребує співчуття:

 а) ви запропонуєте іншому другові приєднатися до бесіди;

 б) поясните першому, що на вас чекає інший;

 в) поясните другому, що займаєтесь проблемами першого;

 г) залишите їх удвох, щоб вони підтримували один одного;

 ґ) відмовитесь виконувати прохання, з якими до вас звернуться.

 4. Скільки у вас було друзів у перші 10 років життя:

 а) жодного;

 б) один;

 в) два;

 г) три;

 ґ) чотири і більше.

 5.Скільки ваших друзів знайомі один з одним?

 а) всі;

 б) майже всі;

 в) не всі;

 г) небагато;

 ґ) двоє або ніхто.

 6. Якщо друг хоче позичити у вас новий костюм, який ви ще не одягали, ви

 а)погодитесь без вагань;

 б) погодитесь, але неохоче;

 в) погодитесь, якщо просить людина, якій

 ви дуже довіряєте;

 г) скажете, що самі сьогодні його вдягнете;

 ґ) зізнаєтесь, що хочете першим одягнути костюм, а другові запропонуєте щось інше.

 7. Коли друг, якого ви запросили в гості, повідомить про дієту, то ви:

 а) скажете, що хоч раз можна поїсти, чого заманеться;

 б) те ж саме, але образитесь, якщо друг замовить якусь дієтичну страву;

 в) запитаєте, чи хоче друг, щоб йому приготували якусь спеціальну страву;

 г) приготуєте дієтичну страву, не запитуючи;

 ґ) запропонуєте дієтичну страву і всім іншим гостям.

 8.Коли один друг попросить вас збрехати заради нього іншому, то ви:

 а) категорично відмовитеся;

 б) відмовитесь брати на себе відповідальність, поки не дізнаєтесь причину;

 в) відмовитесь і скажете іншому другові про прохання першого;

 г) запропонуєте замість цього сказати правду за вашої допомоги;

 ґ) погодитесь, але попередите, що це вперше і востаннє.

 9. Якщо вам здалося, що друг — у матеріальній скруті, то ви:

 а) спробуєте з'ясувати, чи правильні ваші здогади;

 б) спробуєте виявити причину;

 в) запитаєте, чи не потрібна ваша допомога;

 г) дасте пораду;

 ґ) поставитесь до цього так, ніби вас це не обходить.

 10. Друг звертається до вас із проханням позичити грошей. Отримає він від вас:

 а) гроші;

 б) гроші та співчуття;

 в) гроші та настанови;

 г) тільки настанови;

 ґ) ваші відмовки, що не можете допомогти.

 11. Який звір з перерахованих вам до вподоби?

 а) панда;

 б) кішка;

 в) собака;

 г) мавпа;

 ґ) слон.

 12. Ваші друзі:

 а) люди, які приблизно схожі між собою, але відрізняються від вас;

 б) всі схожі один на одного;

 в) дуже різні.

 13.Вважаєте ви однокласників, з якими ви навчалися в класі:

 а) справжніми друзями;

 б) друзями на час навчання;

 в) хто — друзі, а хто — ні, залежить від обставин;

 г) ви рідко заводите дружбу з однокласниками;

 ґ) ніколи не заводите дружбу з однокласниками.

 14. Яка риса, на ваш погляд, є важливою для того, щоб стати другом?

 а) вміння уважно вислухати ваші проблеми;

 б) позбавляти вас від самотності;

 в) отримувати задоволення від спілкування;

 г) завжди бути на вашому боці;

 ґ) завжди приходити вам на допомогу.

 15. Що ви вважаєте найважливішим для дружби?

 а) надавати підтримку другові в будь-якій ситуації;

 6) давати пораду, коли ви її потребуєте;

 в) бажання дати пораду, коли про це просять;

 г) ніколи не давати порад;

 ґ) завжди бути готовим вислухати.

  Бали за відповіді

 № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

 А 10 20 15 0 15 20 5 15 10 15 5 0 0 10 15

 Б 5 0 10 5 20 10 0 10 5 20 0 5 10 15 0

 В 15 5 10 10 10 10 10 0 15 10 10 10 20 20 5

 Г 0 15 5 15 5 0 15 5 0 0 20 - 15 0 10

 Г 20 10 0 20 0 15 20 0 20 5 15 - 5 5 20

Інтерпретація результатів

 0—70 балів. Ви певні, що можете бути найкращим другом, але в цьому треба переконати інших. У глибині души ви знаєте, що справжніх друзів у вас не так і багато. Ви людина, яка для себе використовує все, а іншим нічого не дає.

 75—140 балів. Ваші друзі непогані, але ви іноді проявляєте егоїзм, коли ваші та їхні інтереси перетинаються. Якщо ви підводите друзів, то це відбувається тому, що ви не поділяєте їхню точку зору. Вчіться підкоряти свої інтереси заради друзів.

 145—215 балів. Ви — найкращий з можливих приятелів — уважний, великодушний, вірний, вмієте співчувати, ваші друзі знають, що на вас можна покластися. Ваші стосунки з друзями нагадують вулицю з двобічним рухом і витримують випробування часом.

 226—280 балів. Мабуть, ви хотіли б вважати себе найкращим із друзів, але це не так. Ви добрий товариш, але вашій дружбі бракує взаємної підтримки. Ви забагато берете на себе, щоб припасти до серця іншим. Спробуйте більше подобатися самому і відмовте хоч раз комусь у проханні. У вас залишиться кілька друзів, зате вони будуть справжні, вірні.

 (підведення результатів тестування з учнями, обговорення)

5. Прийом «Незакінчені речення»

 - за 20 сек. продовжте, будь-ласка, речення, що написане на дошці: «Другом можна назвати людину, яка…»

 Варіанти учнівських відповідей: «…допоможе в любу хвилину», «… не покине в біді», «… якій можна довіряти» і т.п.

6. Скарбничка корисних порад

Щоб мати друзів, зверніть увагу на поради з відомої книги "Як придбати друзів і впливати на людей" американського психолога Д.Карнегі:

 • Відверто цікавтеся людьми.

 • Усміхайтесь.

 • Пам'ятайте, що ім'я людини — це найсолодший і найважливіший для неї звук.

 • Будьте гарним слухачем, дайте іншим людям розказати про себе.

 • Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

 • Дайте зрозуміти вашому співрозмовнику пю він — важлива персона.

 • Єдиний спосіб перемогти у суперечці — це не починати її.

 • Поважайте думку свого співрозмовника.

 • Дотримуйтесь привітного тону.

 • Вмійте співчувати співрозмовнику.

 • Під час розмови спочатку критикуйте свої недоліки, а потім вже — і свого співрозмовника.

7. Метод «Займи позицію»

 1. Дайте відповідь на запитання, яке написане на дошці: „Ви особисто вважаєте дівчаток подружками?». Якщо так, станьте у класі біля плаката із написом „Так", далі, відповідно, біля плакатів „Ні", „Не знаю".

 2. Підготовка учнів (самостійно або у групі) до обґрунтування своєї позиції, чому саме її вони обрали та пояснення (індивідуально чи представниками кожної групи), використовуючи мовленнєві опори для побудови аргументів.

 3. Вислуховування позицій та аргументів інших.

 Варіанти учнівських відповідей: «Дівчатка подруги, адже завжди ходять разом», «Дівчатка подруги лише певний момент, адже в цій ситуації одна з дівчат поступила не по-дружньому», «Не знаю чи подруги дівчатка, адже кожний має право на помилку».

 4. Якщо після обговорення цього питання хтось із учнів змінить свою позицію, треба йому запропонувати стати біля відповідного плаката та пояснити, чому змінилася думка.

 5. Рефлексія.

 - Чим сподобалася вам ця вправа?

 - Чому ми не продовжували на занятті лише речення: „Дівчатка справжні

подруги... „?

 -Чому ми говорили про дружбу дівчаток?

 Варіанти учнівських відповідей: „... осудити легше, ніж захистити;... кожна людина може помилитися;... не можна людину вважати недругом лише за один вчинок".

 Щоб знайти собі друзів, потрібно самому стати справжнім другом.

 6. Дейл Карнегі у своїй всесвітньо відомій книзі «Як придбати друга і впливати на людей» дає такі поради:

 1. Виявляйте щирий інтерес до людей, виключну увагу до того, хто з вами розмовляє, — той забезпечує успіх.

 2. Частіше посміхайтесь.

 3. Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим. її цікавить своє власне ім'я більше, ніж решта імен, разом узятих. Пам'ятайте ім'я людини, з якою розмовляєте, вимовляйте його легко, невимушено, це вам замінить будь-який комплімент або лестощі. Але забувши або перекрутивши ім'я співбесідника, ви опинитесь у досить невигідному становищі.

 4. Вмійте уважно слухати співбесідника, заохочуйте його говорити про себе.

 5. Починайте розмову на тему, що цікавить вашого співбесідника.

 6. Прагніть дати людині можливість відчути її вищість. Робіть це щиро.

 7. Варто врахувати слова Авраама Лінкольна: «Недаремно кажуть, що крапля меду приваблює більше мух, ніж галон жовчі. Так і з людьми. Якщо хочете, щоб вашу точку зору прийняв хтось інший, доведіть йому, що ви його щирий друг. Це та крапля меду, яка приваблює всіх. Це найкоротший і вірний шлях до людського розуму».

8. Вислови відомих людей про дружбу

«Справжні друзі... нічого не вимагають один від одного в ім'я дружби, а роблять один для одного, що можуть».

 В.Т. Бєлінський

 «Боягузливий друг страшніший за ворога, бо ворога побоюєшся, а на друга покладаєшся».

 Л.М. Толстой

 «Аби мати друзів, будь другом сам»

Приказка

 «Дружба — це, насамперед, щирість, це критика помилок товариша. Друзі повинні першими дати жорстку критику для того, щоб товариш міг виправити свої помилки».

 М.О. Островський

 «Себелюбство — отрута для дружби».

 О. Бальзак

 «Ні раб, ні повелитель дружбі не потрібні. Дружба любить рівність».

 І.О. Гончаров

 «У дружби багато крил, а закон у неї один — вірність».

 А.С. Макаренко

 «Дружба закінчується там, де починається недовір 'я».

 Сенека

 «Війна випробовує сміливця, гнів — мудреця, нужда — друга».

 Східна мудрість

 Очі дружби рідко помиляються.

 Вольтер

“Настоящий друг везде верен, в счастье и беде; грусть твоя его тревожит,ты не спишь — он спать не может. И во всем, без дальних слов, он помочь тебе готов”.                                                          

В.Шекспир

Справжній друг пізнається в біді.

Езоп

Єдиний шлях знайти друга—бути ним.

Р. Емерсон

Друг — це ніби друге «Я».

Цицерон

Справжній друг з тобою, коли ти не правий. Коли ти правий, з тобою усі.

Марк Твен

 У кого є друзі, у того немає друга.

 Арістотель

 Не имей сто рублей, а имей сто друзей.

Приказка

 9. Рефлексія. Прийом „Незакінчені речення".

 - Продовжте речення, записані на дошці: „Сьогодні на занятті я зрозумів...", „Людину можна назвати другом, якщо вона..."

10. Прислів'я та приказки про дружбу

 1. Дерево міцне корінням, а людина — друзями.

 2. Один в полі не воїн.

 3. Дружні сороки орла заклюють.

 4. Де дружно, там і хлібно.

 5. Дружний табун і вовків не боїться.

 6. Дружба — велика сила.

 7. Друга шукай, а знайдеш — тримай.

 8. З добрим дружись, а лихого стережись.

 9. У лиху годину пізнаєш вірну людину.

 10. Міцну дружбу і вогонь не спалить.

 11. Хто в біду допоміг, той два рази поміг.

 12. Справжній друг пізнається в біді.

 13. Не зв'язуйся з лихим сперше, не пошкодуєш потім.

 14. Добрий друг підніме людину, а поганий погубить.

 15. Людина з друзями — степ із квітами, а людина без друзів — жменя попелу.

 16. Сила птаха в крилах, а людини — в дружбі.

 17. Людина без друзів, мов дерево без коріння.

 18. Без вірного друга — велика туга.

 19. Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить.

 20. Яку дружбу заведеш, таке й життя проведеш.

 21. Нових друзів май, а старих не забувай.

 22. Матимеш щирого друга, то матимеш ще одну голову.

 23. Справжнього друга за гроші не купиш.

 24. Біда друзів випробовує.

 25. Друг не той, хто медом маже, а хто правду каже.

ІІІ. Підведення підсумків заняття

1. Вправа «Мікрофон» та прийом «Незакінчені речення»

 «Сьогодні на занятті я зрозумів…»

— Що ж означає слово "дружба"?.....

 — Чому вона нас вчить?

 — Що означає бути вірним другові? Відповіді учнів:

 1. Дружба — це саме необхідне для життя, це моральне збагачення людини.

 2. Дружба випробовується в біді та небезпеці.

 3. Друг, якщо це справжня дружба, стає часточкою тебе самого

 4. Бути вірним в дружбі — означає ділити з ним не тільки радість, а й горе.

 5. У дружбі людина пізнає свій внутрішній світ та інших.

 6. У дружбі виховуються почуття відповідальності.

 7. Дружба — це стосунки, які засновані на допомозі, спільності інтересів, смаків, поглядів.

 8. Дружба — немов мотузка. Якщо її порвеш, то скільки не в'яжи, все одно залишиться вузол.

2. Слово вчителя

           Підводячи підсумки нашої виховної години хочу наголосити: “Хочеш знайти друга — сам стань другом! Cтав інтереси друга вище за свої! Чиніть з іншими так, як би ви хотіли, щоб вони чинили з вами!”.

           У кожної людини свої уявлення про справжню дружбу, але, на жаль, уявлення не завжди відповідають реальності, може і можна якісь подання перетворити в реальність, але тільки не дружбу. І, напевно, справжніх друзів має той, хто не замислюється про дружбу і не заморочується про її сенс і значення, він просто дружить, не думаючи. А той, хто розмірковує про все це, значить, той вибирає друзів по якимось критеріями, що б створити ідеальну дружбу за своїми уявленнями.

         Справжня дружба так не створюється, вона виникає. Так що, не потрібно думати, а треба відчувати і слухати своє серце. Не ідеалізуйте, а приймайте дружбу такою, яка вона є. А краще, не думайте про дружбу, а просто дружіть!

Закінчити цю виховну годину я б хотіла словами мислителя Плутарха про те, що «дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності світлим його сторонам, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб все було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не приносить в дружбу».

         Будьте обережними з вибором друзів і розрізняйте друзів та приятелів. І пам’ятайте: «З ким товаришуєш, тим ти і є сам ».

 4.2 Посиденьки в фітобарі в 9 класі «Планета здоров’я»

             ( підготувала класний керівник 9 класу Гончарук А.В.)

Мета: розширити знання учнів про лікарські рослини, ознайомити з методами заготівлі лікарської сировини, приготуванням чаїв і настоїв; розкрити практичну цінність природи для людини, формувати ціннісне ставлення особистості до себе: бережливе ставлення до здоров’я; вчити користуватись лікарськими рослинами з метою профілактики і лікування поширених хвороб, збагачувати знаннями про лікарські рослини.

Очікувані результати:учні екологічно компетентні і грамотні; мають уявлення про лікарські рослини, знайомі з методами заготівлі лікарської сировини, приготування чаїв та настоїв; усвідомлюють необхідність свідомого ставлення до власного здоров’я; бережливо та гуманно ставляться до природи та її багатств; знають легенди про рослини рідного краю.

Методичне забезпечення: ілюстрації «лікарські рослини», трав’яні чаї, кросворди, картки із завданнями для брейн-рингу.

     

 Сценарний хід посиденьок у фітобарі

Ведуча

Вітчизна люба! Рідний край!

Ліси, поля, долини, води…

Ти лиш задумайся, пізнай

Ті дивнії дари природи.

В них – сила і любов.

Земля – то ненька люба,

В її таїни знов і знов

Заглиблюйся, побачиш чудо.

Ведучий

  Сила від матері-Землі…

  Саме про це ми хочемо сьогодні вам розповісти, адже кожному із нас мати- земля дає свої сили. Тільки умій взяти їх, знай свою землю-матір, люби її і шануй. І тоді матимеш здоров’я та силу, щоб здійснити свій подвиг, чесно і правильно пройти життєвою дорогою.

Ведуча

Немає жодної билинки, яка б не мала благотворної сили для людини. І все це тому, що рослина черпає свою міць від землі, води, сонця, повітря – усіх природних стихій, і всі  ці бурхливі стихії перебувають у рослині в гармонії. Квіти і трави готові поділитись з нами своїми життєдайними властивостями, якщо ми  навчимося розуміти душу зеленої рослини, берегтимемо рослинний світ.

 Ведучий

Зелений світ – це той світ, серед якого і завдяки якому живе людина на Землі. Зелений колір – це колір життя. Уявіть собі хоч  одну годину без рослин. Така ситуація пов’язується в уяві хіба що з кінцем життя на планеті. Зелений світ оберігає людину від голоду, холоду і хвороб, дає силу і наснагу, дарує щастя.

     І сьогодні ми з вами відкриємо світ знань живої природи. Тож ласкаво просимо до нас на посиденьки у фітобар. Тут вам порадять, як зберегти своє здоров’я, запобігти хворобам, позбутись різних недуг, познайомлять з цілющими властивостями трав’янистих рослин наші досвідчені фітотерапевти…………………………………………………………

Лікар          Ми раді вас вітати.

Лікарка     Усім допомагати.

Лікар          Заходьте, не пошкодуєте.

Лікарка     Користь для здоров’я відчуєте.

Лікар    А ось і перші відвідувачі. Доброго дня, заходьте, будь ласка.

                (Заходять троє дітей)

Хлопчик 1

Добрий день.

Ми чули по телебаченню,

Що ліки в нас неякісні.

Усі вони підроблені,

Не лікують хвороби нам.

Тож ми прийшли до вас,

Вилікуйте, будь ласка, нас.

Дівчинка1

У мене ще звечора голова болить.

Хлопчик 2

А у мене цілий день у животі бурчить…

Хлопчик 1

А у мене рана – ось,

Скільки крові пролилось.

Лікарка.

Що ж сідайте всі до столу,

Миттю вас ми порятуємо.

Чаєм напоїмо квітковим,

Подорожником рану полікуємо.

Лікар

Чай у нас чарівний.

Всі недуги він знімає,

Всіх на ноги піднімає.

Зараз будете здорові –

Не хворітимете ніколи.

  (Наливають дітям чай, до рани прикладають подорожник).

Лікарка

Голова в тебе болить?

Ти з барвінком подружись,

Чаю з нього ти напийсь.

А в подружки візьми м’яту,

Принеси її у хату,

Приклади листок до лоба –

І за мить будеш здорова.

Лікар

Кров зупинимо ми враз –

Виручає подорожник нас.

Ти листок потри

І до рани приклади.

Пошукай ще деревію –

 Капне сік на рану,

І забудеш, де боліло!

Лікарка

Кажеш, в животі бурчить?

Тоді треба більше пить

Чай з ромашки, звіробою,

Ти запар траву з водою.

Дівчинка1

Голова вже не болить –

Танцювати вже кортить!

Хлопчик 1

Вже не йде із рани кров.

Палець здоровий знов.

Хлопчик 2

В животі вже не бурчить.

Шлунок теж уже мовчить!

Дівчинка1

Дякуємо, що нас вилікували. Ви справжні цілителі.

Лікар

 Подякуйте не нам, а цілющим лікарським рослинам. Це вони вам допомогли. А хочете про них дізнатися більше, залишайтесь у нашому фітобарі.

 (Хворі сідають до інших дітей)

Лікарка

     З давніх-давен люди стали помічати, що вживання багатьох рослин сприяє поліпшенню здоров’я людини, тому й стали їх використовувати у вигляді відварів, настоянок, мазей, пити їхній сік, прикладати листя до ран. Люди навесні та влітку заготовляли лікарські рослини, сушили їх, щоб потім ними лікуватися. Свої знання про цілющі властивості рослин вони передавали своїм дітям, а ті – своїм.

    На території України нараховується до п’яти тисяч видів рослин. До використання у фармацевтичній практиці дозволено майже 300. І недарма у народі лікарські рослини називають друзями здоров’я людини. Бо з усіх лікувальних препаратів 40% виготовляють з лікарських рослин

Мабуть, у кожній сім’ї господині запасають лікарські рослини, щоб використовувати їх, якщо хтось захворіє.  І ви теж уже, мабуть, знаєте назви багатьох лікарських рослин. Пропонуємо вам гру-аукціон «Лікарські рослини». Перемагає той, хто останнім назве рослину з цілющими властивостями. Винагородою буде чай …………………………………..

                                 Реклама чаю від застуди

Учень лежить хворий, на лобі вологий рушник. Заходять двоє друзів:

-                    Привіт, друже. Що це з тобою?

-                    Та захворів. Горло болить, все тіло ломить, голову від подушки не відірвати, - ледь говорить, напівшепотом.

-                    А я знаю, чим тобі допомогти. Навмисне з собою чай від застуди прихопила. Ось випий.

Хворий робить один ковток:

-                    Приємне відчуття, яка легкість! Хворобу мов рукою зняло. Правду кажуть: друзі пізнаються в біді.

-                    Як і справжній чай! Гайда гуляти!

-                    Гайда!

Виходять. Хворий вертається і каже:

-                    Чай від застуди приймай – з друзями гуляй!

Аукціон «Лікарські рослини»

          Брейн-ринг «Рослини –цілителі»

                   Ведучий (або вчитель)

  А зараз ми знову трохи пограємось, щоб ви не нудьгували, трохи свій розум потренували. Пропоную зіграти в брейн-ринг. Протягом 1-2 хв обдумуєте завдання на картках у групах. Група, яка відповість першою і правильно, виграє чай з лікарських трав від застуди. Наступні групи, які правильно відповіли на запитання, теж отримують винагороду: почують додаткові відомості про відгадані  рослини,  легенди про них, а також кожен член групи отримає чашку смачного ароматного лікувального чаю. Піднята рука свідчить про готову відповідь.

 Завдання для І столу

   Мене називають ліками від 99 хвороб. Моїми настоями лікують хвороби шлунка, кишечника, печінки і ревматизм. Я підвищую тиск, тамую біль, лікую безсоння і неврози. Як без борошна не можна пекти хліб, так і без мене не можна вилікувати чимало хвороб. Цвіту я в червні-серпні. Маю жовті дрібні квіточки. Я корисний для людей і для звірів. От тільки не знаю, чому мені дали таку дивну назву? Відгадайте, хто я.

  Завдання для ІІ столу

   Я – улюблена рослина українців. Моя краса оспівана в народних піснях Мої листочки залишаються зеленими навіть морозної зими. Вважалося, що хто посадить мене на подвір’ї, той обов’язково дочекається щастя. Мене вплітали у вінки, якими прикрашали голови молодих на весіллі. На жаль, не всі знають, що я – лікарська рослина. Моїм настоєм лікують головний біль, гіпертонію, діабет, зупиняють кровотечі і загоюють рани. Мої квіти мають сині  пелюсточки і ростуть на повзучих перехрещених стеблах. Часто мене можна побачити на цвинтарі серед могил, тому в народі мене інколи називають могильником. А яка ж моя загальновживана назва?

  Завдання для ІІІ столу

Я – багаторічна рослина 20-25 см заввишки. Під моїми красивими широкими листочками на струнких стрілках висять духмяні біленькі квіточки-дзвоники.

Здається, лише доторкнешся до них, вони враз задзвенять, огортаючи все навкруги приємним ароматом. Цвіту я в травні на лісових галявинах, видолинках, низинах.

   Мене цінують не тільки за красу, а й за цілющі властивості, адже я лікую серце, дію заспокійливо. Але слід пам’ятати, що мене треба застосовувати з обережністю, бо можу бути отруйною. Хто я?

   Завдання для ІV столу

 Я - рослина лікарська. Настоєм мого листя лікують кашель. Розцвітаю дуже рано навесні на схилах, де добре пригріває яскраве сонце. Минає весна – мої жовтенькі квіточки відцвітають. Потім виростають великі листки, вкриті знизу ніжним білим пухом. Знизу мій листочок теплий, ніжний, як мамині руки, а зверху – холодний. Звідси й назва моя. Яка?

    Завдання для V столу

Мене знають усі: і дорослі, й діти. Називають аптечною квіткою. Я й на вигляд ніби медсестра у білому халатику, бо маю біленькі пелюстки. Люблять мене дівчата. Часто запитують, чи кохають їх хлопці. Я завжди знаю правильну відповідь. Використовують у народній медицині як протизапальний засіб. Я чудово знищую мікроби, допомагаю при болю в животі, печії. Мною полощуть хворе горло. Хто я така?

Лікар

Молодці,  добре впорались із завданням. Всі рослини відгадали. Отже, стіл № … отримує коробку цілющого трав’яного чаю. А всі учасники гри можуть відчути терапевтичний ефект чаю з лікарських трав просто зараз у нашому фітобарі. Наші офіціанти готують вам чай.

Лікарка

Тим часом послухайте додаткову інформацію про названі лікарські рослини.

 Ось вони на ілюстраціях.

Учень

 Звіробій містить таніни, які мають в’яжучу і протизапальну дію; ефірну олію, смолисті речовини, вітаміни. Найчастіше його використовують у разі захворювань органів травлення, а також грипу, ангіни, головного болю. Лікують опіки шкіри, рани, використовують у косметиці. Збирають траву під час цвітіння, зрізуючи тільки верхівку, сушать під навісами, на горищах, зберігають у картонних коробках.

Учениця

     У науковій  медицині  з лікувальною метою частіше використовують листки підбілу(мати й мачухи), ніж квітки. Їх застосовують як відхаркувальний засіб у разі хвороб дихальних шляхів. У народі рекомендують у разі стенокардії, бронхіальної астми, запалення і туберкульозу легень, затяжного кашлю, кишково-шлункових хвороб. Свіжі листки прикладають до наривів, ними лікують запалення шкіри, вен на ногах. Відваром листків підбілу і кропиви миють голову для зміцнення волосся і проти лупи.

Учень

Настоянку квітів ромашки використовують для промивання гнійних ран, виразок, наривів. У разі хвороби очей до них прикладають примочки. Настій використовують також для полоскання горла. Ним ополіскують біляве волосся для надання йому золотистого відтінку. Добре також умиватися настоєм ромашки, щоб шкіра була гарною, чистою, без вугрів.

Учениця

  Барвінок  з античних часів використовувався як лікарська рослина при лікуванні застудних захворювань, для зниження артеріального тиску, для полоскання рота при зубному болю, як зміцнювальний, кровоочисний засіб, від розладу нервів, для поліпшення зору. Ним прикрашають святковий коровай, з нього виготовляють весільні букетики.

   Лікар

   Люди використовують лікарські рослини і часто пов’язують їх лікувальні властивості з чудодійною силою, про що часто розповідається в легендах.

Послухайте їх.

Учениця

Конвалія – цілюща рослина. Це чудовий засіб проти паралічу, для зміцнення нервів, проти головного болю, а насамперед – хворого серця. Однак квіти вкрай шкідливі для домашньої птиці. Траплялись випадки, що кури надзьобавшись їхнього цвіту, гинули.

   Запах конвалії убивчий для деяких квітів. Конвалія немилосердно нищить майже всіх своїх сусідів, що пахнуть, особливо ж не любить бузку. Бузок в одній вазі з конвалією швидко в’яне.

Легенда про  конвалію

   Українська легенда розповідає, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. На Русі цю квітку пов’язують з іменами Садка, Любави та Волхови. Конвалії – це нібито сльози царівни, пролиті нею, коли її розлюбив відважний купець.

   Один з давньогрецьких міфів розповідає, що конвалії виникли з краплин поту богині мисливства Діани: коли богиня під час полювання забралась у густі хащі, на неї напали фавни( боги полів і лісів, покровителі стад, що були безтямно закохані в Діану і хотіли полонити її. Вона втікала від них так швидко, що з неї рясними краплинами стікав срібний піт, який перетворився на квіточки конвалій.

Учень

  Легенда про барвінок

Жили колись давно чоловік з дружиною в любові та злагоді. Найбільшою їхньою втіхою був синочок Бар. Незабаром виріс він видним парубком. Багато дівчат мріяли вийти за нього заміж, бо ж був він одинаком у заможній родині. Сохло за ним серце  дівчини, матір’ю якої була відьма. Та посватався Бар до іншої дівчини, яку звали Вінка. Ніяка ворожба не могла розбити того кохання.

 Настав день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення й чекали, щоб піти до святої церкви вінчатися. Аж раптом з’явилася ворожка зі своєю дочкою. Стала перед молодими, проголосила своє прокляття й окропила їх смердючим зіллям. І тієї ж миті молодята зникли. А ворожка махнула руками і злетіла чорною вороною., а дочка злетіла до хмар сірою галкою. Впала мати Барова на те місце, де стояв син, скропила землю сльозами. І сталося диво: на очах в усіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане блакитним цвітом. Назвали той цвіт барвінком. Тягнеться він до хат, до батьківських могил. Він є символом пам’яті, кохання, молодості, вірності, вічності.

Ведуча

А чи знаєте ви, чому барвінок називається хрещатим? Бо його стебла перехрещуються одне з одним і листочки ростуть навхрест на стеблі. У перекладі слово «барвінок» означає «перемагати». Тому ця квітка – символ хлопця. Це завжди вродливий, статний парубок. Як-от в українській народній пісні «Несе Галя воду».

Учениця

  Про барвінок складено багато пісень і віршів. Послухайте вірш Наталі Забіли.

Недавно ще гула метелиця,

Ще в вибалках не станув сніг,

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму  зелень берегло

І перше стрінуло з відлигою

Весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою

Весна з’являється на світ,

І квітне радістю яскравою

Барвінковий зірчастий цвіт.

Лікарка

     Щоб здоровим бути недостатньо приймати препарати з лікарських рослин, настоянки, відвари.  Необхідно загартовувати себе фізично. Треба систематично займатись фізкультурою і спортом, як це роблять наші дівчата.

Отже, зараз: фізкультхвилинка. Усі бажаючі можуть приєднатися.

Лікар

Лікувальні властивості мають не тільки трав’янисті рослини, а й дерева та кущі. Наприклад, народна та наукова медицина широко використовують березу. Настій з бруньок та листя – сечогінний та жовчогінний засіб. Свіжі листки допомагають при ревматизмі, заспокоюють біль в забитих місцях. Настоєм листків миють волосся, щоб зменшити його випадіння.

   Дуже корисний березовий сік. Він містить цукор, вітаміни, яблучну кислоту.

Але збирати березовий сік можна лише на ділянках, призначених для вирубування. Отвір у стовбурі потім треба заліпити воском, фарбою або глиною, бо у відкриті рани може потрапити інфекція, і дерево загине. (пригостити всіх березовим соком) Вдячні люди склали про березу загадки, вірші. Ось один з них.

Учениця

 Берізонько, берізонько, ти, мавко лісова.

Зелені твої кіски вітрисько розвіва.

Стоїш ти при дорозі у травах і кущах

І білі свої ноги все миєш на дощах.

Прошу вас із берези ви соку не точіть.

Ви краще їй сестричку зелену посадіть.

Ви краще їй шпаківню поставте на гілках,

Щоб прилетів до неї друг лісу, добрий птах.

(Пригостити березовим соком)

Лікарка

   Вісником повного літа називають липу. Липа - найулюбленіше дерево бджіл. Хто не чув про липовий мед? Золотаво-жовтий, з тонким та ніжним запахом липового цвіту. Він вважається найбільш смачним та корисним. Майже 800кг меду збирають бджоли з 1 одного гектару липових насаджень. Це стільки, скільки збирають  також з 1 га гречки.

  Та не тільки в цьому користь липи. Липовий чай, настояний на суцвіттях, - дуже давні, дуже поширені ліки від багатьох хвороб. Столова ложка висушених квіток, запарених у склянці окропу, - чудовий засіб проти нежиті. Липовий цвіт – чи не найкращий жарознижувальний засіб. Настій з нього має ще й бактерицидні властивості.

  Пригощайтесь липовим чаєм.

                      (пригощають чаєм липи)

Лікар

Майже третину лісів України займає сосна. Сосна – дуже чутливий індикатор чистоти повітря. Якщо вона чахне – це означає, що в повітрі багато отруйного заводського диму, якщо жовтіє хвоя – підвищена радіоактивність.

   Хвоя сосни містить багато вітамінів, особливо вітаміну С.  в кожній аптеці можна знайти ліки, виготовлені з сосни. Це ароматні смолисті бруньки, що добре допомагають при запаленні легенів, це хвойні екстракти для ванн, а також лікувальні зубні пасти та мило. Смола сосни має бактерицидні властивості. Ще давні єгиптяни використовували її для бальзамування.У сосни є родичка – піхта. Масло з хвої піхти застосовують при лікуванні ангіни та грипу. А зараз - сеанс аромотерапії. Вдихаючи аромат масла піхти, проведемо профілактику ГРВІ.

                                                   Реклама-парад

      Виходять учні з малюнками лікарських рослин.

 1.Я – горобина звичайна, мої плоди використовують для виготовлення настою сечогінного, кровозупинного.

2.А я – смородина. Використовують мої листя і ягоди. Відвар з листя застосовують під час ревматизму, як потогінний та сечогінний засіб.

3.Я – звичайний хміль. Мої суцвіття заготовляють у серпні, сушать і застосовують під час неврозів, безсоння, гастритів, циститів.

4. Мене в народі звуть любчиком-любистком. Відвар мій вживають у разі водянки, при нервових і серцевих захворюваннях.

5.Я – мешканець городів, фенхель звичайний, або кріп. Відвар застосовують для збудження апетиту і поліпшення травлення, а також використовують у парфумерній та харчовій промисловості.

Всі разом: хочете здоровими жити, треба з нами дружити.

Бесіда (проводить учитель)

-         Щоб мати змогу лікуватися рослинами в будь-яку пору року, треба заготувати їх. Лікарські рослини збирають не тоді, коли, хто захоче, а у визначений період – «сильний» час. Саме тоді вони мають цілющу силу. А ви знаєте, що це за час?

-                    Період цвітіння. Здавна вважалося, що найкращий час для збирання звіробою, полину, любистку, лопуха, м’яти, деревію, материнки та деяких інших трав – ніч на Івана Купала.

-                    А коли треба збирати бруньки, кору?

-                    Бруньки збирають ранньою весною, коли вони повністю набубнявіють, тобто коли в рослині почнеться рух соку. Кору збирають у цей же час.

-                    А коли треба копати коріння?

-                    Лише в кінці літа, на початку осені, бо саме в цей час воно набирає найбільшої сили.

-                    Діти, а може ви знаєте, як сушити лікарські рослини?

-                    Їх сушать на вільному повітрі під навісами або на горищах чи в печах. Зберігають в сухому місці, в паперових пакетах або в мішечках з тканини.

Ведучий (або вчитель)

Влаштуємо невеличке змагання з розгадування кросвордів. Переможці отримують смачні лікувальні льодяники з лікарських трав «Травісил».

                          Реклама льодяників «Травісил»

Двоє учнів присідають. Один швидко, легко, вправно. Інший ледь підводиться, важко дихає, кашляє. Запитує першого:

-                    Чому тобі так легко присідається, а я як присяду, то підвестися не можу?

-                    Це все льодяники «Травісил».

-                    Дай і мені спробувати.

Перший дає, той пробує, глибоко вдихає на повні грудиі каже:

-                    Чую силу богатирську. Дякую

Обоє присідають, yа рахунок. Потім говорять:

-                    Льодяники “Травісил»

Вилікують горло, додадуть сил!

Розгадування кросвордів до першої правильної відповіді.

                                   Спеціаліст з кімнатних рослин

   Слухала я ваші розповіді. Вони звичайно пізнавальні і повчальні, та про дещо ви забули.

   Затишного вигляду будь-якій оселі надають кімнатні рослини. Особливо приємно бачити їх, коли за вікном мете хурделиця,і все засипане снігом. Глянеш на квітучу кімнатну рослину і серце радіє, бо подумаєш про весну, що завжди настає після зими. Квіти не тільки прикрашають наше житло, не тільки є супутниками нашого життя, вони ще й корисні для нашого здоров’я. І не тільки тому, що очищують повітря від вуглекислого газу, а ще й тому, що мають лікувальні властивості.

  Ось тут на столі є рослини-лікарі. Відгадайте їх за лікувальними властивостями.

-         Нариви, шкірні захворювання, свищі, нежить можна лікувати за допомогою кімнатної рослини… (каланхое Дегремона).

-         А соком цієї рослини можна підвищити опір організму інфекційним хворобам, лікувати легені, кишечник, очі, нежить, обпечену шкіру, хворий зуб, вугрі. (Алое)

-         Пахучі речовини в листочках цієї рослини підвищують працездатність людини, нормалізують сон, заспокоюють нервову систему. Листочки можна додавати до чаю від застуди, грипу, прикладати до ран, знімати запалення вух, головний біль при мігрені (Пеларгонія).

-         А ці рослини доцільно розвішувати в горщиках на кухні, бо вони поглинають з повітря залишки незгорілого палива, чадний газ (Хлорофітум, роицисус ромбовидний).

-         Наше сучасне життя насичене комп’ютерами, телевізорами, електричними приладами. Усі вони своїм випромінюванням шкодять здоров’ю людини. Біля цих приладів треба розміщувати кімнатні рослини, що поглинають шкідливе випромінювання (Кактуси).

    Корисними для людини є також гібіскус китайський, або китайська роза. Вона насичує повітря киснем і збільшує працездатність. Для лікування карбункулів, виразок шкіри застосовують кашоподібну масу з квітів гібіскусу.

  З лікувальною метою використовують бульби й кореневище цикламену. Ось він. Нерозведений сік використовують при укусах гадюк. Він ефективний для лікування головного болю простудного походження та  гаймориту.

   Отже, не забувайте, що не завжди варто бігти в аптеку за ліками, можна зазирнути на власне підвіконня.

  Про корисні кімнатні рослини вам заспівають частівки наші квітникарки.

                              Частівки(виконують двоє дівчат)

Про домашних докторов

Мы споем частушки;

Если хочешь быть здоров,

Навостри-ка ушки.

Нам цветы полезные

Знать необходимо,

Чтоб были болезни все

Нами победимы.

Каланхоэ, каланхоэ –

Слово заграничное,

Из семейства толстянковых,

Нам оно привычное.

На окне храним цветок –

Зацветает пусть он в срок –

Пожуем его листочки

И очистим свои почки.

На моем окне герань

Зацветает пышно.

В Украине всем полезна,

Хоть и загранична.

Хлорофитум полосатый

Есть на полке у меня;

Для нас воздух очищает,

И об этом каждый знает.

Нам алое всем известен

С самого рождения.

Если насморк у тебя,

Нет лучшего лечения.

Ты порезался случайно,

У тебя есть ранка.

Знаю средство я простое –

Возьми листочек у алое.

На окне зеленый сад

Очень радует наш взгляд.

А частушки наши эти

Пусть помнят взрослые и дети.

 Лікар

  Кінець осені – початок зими - для нашого здоров’я не найкращий час. Активізуються простудні захворювання, посилюється небезпека грипу. Набагато простіше спробувати запобігти хворобі, ніж потім вилікуватися. Для профілактики застудних захворювань широко використовують лікарські рослини. Бажано щоденно вживати настій шипшини, елеутерококу, ехінацеї. А ще щоденно обов’язково їжте цибулю, часник, налягайте на цитрусові, не забудьте про квашену капусту та картоплю. У них багато вітаміну С, який підтримує імунітет.

Ведучий

Український народ завжди шанував своїх зелених цілителів. Про них складено багато загадок. Серед них народні і літературні. Спробуйте відгадати.

 Я не груша і не слива,

Але кажуть, що вродлива.

Я стою в зеленім листі

У червоному намисті(Калина).

Сидить марушка в семи кожушках.

Хто її роздягає, той сльози проливає(Цибуля).

Що ж воно за голова, що лиш зуби та борода?(Часник)

Червона та кисла, на болоті звисла(Журавлина).

У жнива гіркі, а в мороз солодкі. Що це за ягідки?(Горобина).

Трав’яниста рослина, стебло і листя якої вкрите жалючими волосками(Кропива).

Стебельце – шорстка драбинка,

В середині – чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це цвіте червоний … (мак).

Виросли на лузі

Сестрички маленькі:

Очки – золоті,

А вії біленькі (Ромашки).

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив –

Його не займає (Барвінок).

Сонечко в траві зійшло.

Посміхнулось, розцвіло.

Потім стало біле-біле.

І за вітром полетіло (Кульбаба).

Білі горошинки на зеленій стеблині (Конвалія).

Ведуча

 Наші посиденьки у фітобарі закінчуються. Але ми бажаємо, щоб ви назавжди подружилися з лікарськими рослинами, які допоможуть вам зберегти здоров’я. Дружіть з природою, з чистим цілющим повітрям, чистою водою, і вам не треба буде звертатися до лікарів, бо саме в природі закладена основа ваших  життєвих сил.

 Пісня (виконують всі)

Є на світі рослин так багато,

Їх земля віддає недарма,

Бо лікують людей дуже радо,

Й кращих ліків на світі нема.

Приспів:

Пропонують здоров’я нам чудо,

Манять нас походить по росі.

Їх відшукують люди усюди,

Ці цілющі скарби на Землі.

Первоцвіт і барвінок, калина,

Звіробій і любисток, і хміль,

Кропива і кульбаба, й ліщина

Поглядають на нас звідусіль.

Приспів.

Жовтим оком моргає ромашка,

І волошка синіє в росі,

І конвалії крихітні чашки –

Пропонують нам ліки усі.

Приспів.

Всі ( по одному рядку)

Хай в вас і в нас

Все буде гаразд.

Щоб ви і ми

Здорові були!

Бережіть здоров’я власне,

Поки є на це ще час,

Бо життя таке прекрасне,

І воно одне у нас.

Кросворд «Лікарські рослини»

1р

2

о

3с

4л

5

и

6н

7

и

1.    Мій чай синього кольору, солодкий навіть без цукру. Ним лікують хвороби нирок. Дуже гарно милуватися моїми синіми квітами в житі.

2.    В народі мене звуть Топтун. Люблю рости на стежках, на подвір’ях. Маю дрібнесенькі листочки. Мною підгодовують птицю. Можна додавати в супи, салати.

3.    Я – дерево. З мого цвіту бджоли виготовляють дуже смачний мед.

4.    Один із рослинних символів України.

5.    Латиною я – «календула». Маю жовтенькі та оранжеві пелюстки, схожі на ромашки. Яке ще маю ім’я?

6.    Мої листочки лікують рани, зупиняють кров, допомагають при укусах бджіл, навіть гадюки. Росту при самісінькій дорозі.

7.    Мої листочки лікують рани, зупиняють кров, допомагають при укусах бджіл, навіть гадюки. Росту при самісінькій дорозі.

5. Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до природи

5.1. Виховна година в  5 класі « Краса, що потребує захисту»

 ( підготувала класний керівник Щерба О. А.)

Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до природи; поглибити та узагальнити знання дітей про рослини, занесені до Червоної книги; лікувальні властивості рослин нашої місцевості, їх відоб­раження в народних легендах та переказах; розширювати кругозір, розвивати мислення; виховувати шанобливе ставлення до всього живого, любов до рідного краю.

Очікувані результати: формувати в учнів естетичну культуру, розвивати творчі здібності учнів, виховувати в учнів відчуття прекрасного; розширити і уточнити уявлення учнів про природу і вплив на неї господарської діяльності людини, формувати навички самостійної роботи з додатковою пізнавальною літературою, розвивати вміння вести пошукову роботу і сприяти вихованню любові до рідного краю.

Методичне забезпечення: ілюстрації рідкісних та зникаючих рослин; малюнки листоч­ків та весняних квітів; виставка літератури, таблиця для гри «Чарівний парк», конверти із завданням, карта заповідників України, емблеми команд.

                            Сценарний хід виховної години

Вчитель. Чиє десь на землі такий чарівний край, де тихі травневі н пливуть на крилах солов'їних пісень, де вранці на замріяній річці вмиває ся джерельною водою біле латаття, де навесні під шатами крислатих дубів яскравіє килим первоцвітів, де на схилі, зігрітому сонцем, долаючи полу денну дрімоту, дивляться на тебе тендітні квіти сон-трави.

Так, нам, українцям, здається, що немає на світі кращого краю, ніж на мальовнича Наддніпрянщина, оповита голубими стрічками річок, безмеж ми полями, квітучими садами.

(Учень розповідає легенду про Бурчак.)

(Пісня «Найкраще місце на землі».)

Земля — це край, де ми народилися й живемо, край неповторної крас; Це все те, що росте й цвіте на ній у садах, у парках, у лісах, на полях. Кожне дерево, квітка, травинка — це частина природи, частинка рідної землі. В світі існує багато цікавих рослин, які не лише милують око, але й мають цілющі властивості. Природа їх подарувала навіки. Нині, коли погіршується екологічна  обстановка в світі, в країні, ми повинні вивчати й оберігати природні багатства. Природа, як поранений птах, волає про допомогу.

1-й учень. Люди! Зупиніться! Подумайте! Не спустошуйте Землю! Чи ж не я вас породила, чи не я вам сили даю? Виховую для вас кожен : шик, кожну квітку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. За що рани мене, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, на споєних отрутою полях не буде колоситься золота пшениця. Не брудні мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати, і хто ви без мене?

(Пісня «Не гасіте сонця».)

Та людина не тільки руйнівник природи, вона може стати її садів ком, її лікарем. Недаремно ми стільки уваги приділяємо природоохоронній роботі. Кожна добра справа — це маленьке зернятко, яке засівається у велику ниву добра. І якщо на сонцесяйній золотокосій ниві проростуть ці насіння, і з часом з неї збереться багатий урожай, наповнений любов'ю до ближнього, до менших своїх друзів, шанобливим ставленням до всього! живого, що нас оточує,— то люди будуть поважати вас і матір-земля щедро віддячить вам.

От і сьогодні я пропоную вам бути садівниками. Садівниками незвичними-казковими, які з цього чарівного парку зможуть пересадити прекрас­ні весняні рослини і доглядати за ними.

Назва цього чарівного куточка заховалася за деревами та квітами.

У нашій грі «Чарівний парк» беруть участь дві команди:

• команда «Сонечко»;

• команда «Дубочок».

Умови гри

1. Кожна з команд має право здійснити хід, вибираючи квітку або дерево, вказуючи їхнє місце розташування.

2. Якщо ваш хід виявився результативним, тобто ви відкрили букву, то ви пересаджуєте квіточку або деревце на свою галявинку, тобто отримуєте очко. І маєте право зробити ще один хід.

3. Якщо хід виявиться невдалим, то ви повинні відповісти на запитання. У разі правильної відповіді ви отримуєте очко, але хід переходить до су­перників.

3	2	н	5	в	І
1	а	4	0	7	д
к	3	п	6	и	8

1. Без якого куща немає України?

ЛЕГЕНДА ПРО ВЕРБУ, КАЛИНУ ТА ЖУРАВЛИКА

Напали на нашу землю вороги, спалили село, отруїли криниці. Залишилося тільки кілька стареньких хат. В одній хаті жила жінка з двома дітками. І не знали вони, що вода в криниці отруєна.

Вийшла з хати дівчинка Наталочка. Була вона дуже красива, мала довгі коси, на шийці носила намисто з коралів. Набрала дівчинка в відро води й напилася. Але не змогла отрута вбити дівчинку. Сталося диво. Перетворилася Наталочка на красивий кущ, а її намисто на червоні ягоди, того часу коло криниці й росте калина. Вийшов з хати хлопчик Іванко, був він стрункий та вродливий, носив сірий полотняний одяг. Напив­ся хлопчик води та й перетворився на журавлика. З того часу воду з кри­ниці дістають «журавлі». Вийшла з хати мати. Побачила, яке лихо стало­ся з дітьми,— завмерла з горя і посивіла та й перетворилася на срібляс­ту вербу. З того часу біля криниці стоїть срібляста верба-мати коло своєї доньки-калини та синочка журавля. Всі разом вони зберігають криницю від забруднення.

2. Я перший розцвітаю серед гаю 1 білий, наче сніг, я колір маю. Хто я? Відгадайте!

Ви мене не ображайте.

Не зривайте, не топчіть,

Хочу довго-довго жить.

То ж, хто я, скажіть. (Пісня підсніжника.)

3. На стеблинці волохатій

Шість пелюсток лілуватих.

Гарна квітка — навіть в сні

Усміхається весні. (Сон-трава.)

4. Яке дерево-лікар дало назву літньому місяцю? (Липа.)

ЛЕГЕНДА ПРО ЛИПУ

Жила собі козачка Горпина і мала вона двох синів. Ніби від серця їх відривала, виряджаючи на Січ.

— Дуже гірко мені виряджати вас, але йдете на святе діло — борон ти нашу землю. Не осоромте ні пам'яті батька, що загинув, ні землі, яка зростила. А щоб пам'ять про вас лишилася, посадіть поруч з батьковою і  по липці, я буду приходити до них і молитись за вас. Коли будуть в'янути листочки, то знатиму, що важко вам, коли пробиватиметься сік із котрої з них, знатиму, що ранений один із вас, як стануть всихати, знатиму, що не вас на світі. Поливатиму їх сльозами, щоб ожили. Скільки посаджено  стільки хоробрих мужів пішло на війну. Приготувала я вам торбинки цвіту з батьківської липи. Чи застуда, чи ще якась хвороба, у пригоді стане липовий цвіт. Піді мною нікого ще не вбило грозою. Заварений липовий цвіт допоможе від застуди, головного болю, нерви заспокоїть, вгамує біль у животі.

Давайте присядемо під батьковою липою. І в дорогу, діти...

Подякували сини та й поїхали...

5. Яке білокоре дерево найраніше розпочинає весняний сокорух? (Пісня «Во поле березка стояла».)

БЕРІЗОНЬКА

Берізонька, берізонька, ти мавко лісова. Зелені твої кісоньки вітрисько розвіва. Стоїш ти при дорозі у травах і кущах І білі ноги все миєш на дощах. Прошу вас із берізоньки ви соку не точіть. Ви краще їй сестричку зелену посадіть. Ви краще їй шпаківню поставте на гілках, Щоб прилетів до неї друг лісу, добрий птах.

(Музична пауза, пісня «Прийшла весна».)

6. Цвіте травневою порою,

Її знайдеш ти в затінку лісовому,

На стебельці, як намистинки вряд

Квіти духмяні висять?

Я НЕ ХОЧУ!

Метелика ловити я не хочу.

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу!

І не стеблинку, гілку чи травинку,

Я не ображу: це — страшенний гріх

Бо в кожній з них живе трімка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

7. Лікувальну силу маю,

Жовтим цвітом розцвітаю.

Називають — ключ весни

Як зовуся я, скажи! (Первоцвіт, або примула.)

                                   ЛЕГЕНДА ПРО ПЕРВОЦВІТ

Легенда твердить, що первоцвіт виріс на місці ключів від раю, які випали з рук апостола Петра. А трапилось це так. Коли Петро почув, що чорти нібито підробили ключі від раю і хочуть заселити райський сад нечис­тою силою, то він так розгубився, що ключі випали з його рук і полетіли на шлю.

Первоцвіт (примула)— лікарська рослина. Ця рослина добре лікує ка­шель. Споживання двох зелених листочків первоцвіту забезпечує людину вітаміном С на цілу добу.

8. Голки має коротенькі. Всім знайомі ці гілки й шишки довгі, мов свіч­ки. (Ялинки.)

                                       ЗЛАМАНА  ГІЛКА

Зламав Івасик гілку ялинкову

І кинув геть, коли награвся нею.

Веселий він побіг додому.

Вона ж лежить на глинищі рудому.

В самотині зітхає гілка тяжко

Вже на неї не сяде більше пташка.

Вже вітерець її не захитає,

«Хитати ще?» — її не запитає.

В її прожилках не бродити соку,

Не гріти мрію ніжну і високу.

Івась у ліжку спить спокійно, тихо.

Невже не знає він, Що скоїв лихо?

Діти, складіть букви і прочитайте слово, яке ми закодували.

 А що таке заповідник?

На території України є 17 заповідників: 2 з них створено у 1996 році, тоб­то 7 років тому.

Давайте полічимо, скільки очок набрали команди. (Нагородження переможців.)

Сподіваюсь, знання, отримані на сьогоднішньому занятті, допоможуть вам вирости добрими, милосердними, і щоб у світі не сталося біди, ви будете природу берегти. Адже вона потребує бережливого ставлення до себе.

ЛИСТИ ДО ЛЮДИНИ

Людино, розумна істото,

Ти маєш усе на землі!

Відсунуги можеш потопи

Й будуєш цілі кораблі.

Та знову і знову, людино.

До тебе звертаємось ми.

Ми гинемо, гинемо, гинем!

Будь ласка, ти нас збережи!

Хай будуть у нас цілі дерева

Рослини, тварини, птахи.

Людино, людино, людино!

Ми просимо: нас збережи!

(Пісня «Мир полям і лісам».)

Шановні гості, дякуємо за увагу. До побачення!

      

6.    Інтерактивні технології формування ціннісного ставлення до  праці

6.1 Вечір зустрічі випускників «Ви прилетіли ключем журавлиним…»

( підготувала класний керівник Прит Т.П.)

Мета: формувати у школярів ціннісне ставлення до праці, виховувати здатність усвідомлювати значущість праці в житті людини, почуття гордості за школу та її випускників.

Очікуванні результати: сформованість у школярів ціннісного ставлення до праці, усвідомлення значущості праці в житті людини, гордість за свою школу та її випускників, вміння аналізувати та робити висновки.

 Методичне забезпечення: Мультимедійна презентація « Шкільні роки випускників ____ року», альбом «Історія рідної школи».       

                      Сценарний хід вечора зустрічі випускників

Звучить мелодія пісні «Когда уйдем со школьного двора»

Ведучий1. Випускники з усіх кінців,

Що простяглися довкола,

Щоб поділитись планом своїх стремлінь

Сьогодні з’їхались назустріч в школу.

Ведучий2. Сьогодні, гадаєм, якраз буде вчасно,

Щоб був у вас дійсно чудовий настрій.

Упоравшись з ділом, хіба вам не варто

Зустрітись з друзями, піснею й жартом!

Ведучий1. Шановні гості! Сьогодні школа гостинно відчиняє двері, запрошуючи своїх колишніх учнів на вечір зустрічі.

Ведучий2. Наснаги миті й щастя невдаванного,

Учительські думки і сміх дітей

-      Усе це, наче пережите заново,

-       Вмістилося у слові „ювілей"!

То є чуття неясного походження,

Що школа - це немов частина нас...

І ось сьогодні радість в нас така

Що й меж немає:

Найдорожчих гостей - випускників своїх,

Наша школа зустрічає!

Ведучий1. Ви прилетіли ключем журавлиним

У школу, яка радо вас зустрічає,

Тож із вітальним словом щирим

Наш директор вас всіх вітає.

Слово надається директору школи __________

Ведучий2. Де дуб мовчав величаво

У краплинах ранньої роси

_____ років пролетіли з того часу,

Як для вас у школі дзвінок останній продзвенів.

Ведучий1. Давайте згадаємо як все починалось. Шкільні роки завжди розпочинались зі свята Першого дзвоника, а закінчувались - святом Останнього дзвоника. То ж зараз для вас пролунає мелодія шкільного дзвінка. Хай плине вона над селом, над школою. Хай перегукується різним голосами, переливається різними кольорами.

Ведучий2. Хай ваш дзвоник дзвенить жовтим кольором - кольором сонця, світла, золота, хай життя ваше буде світле, повне хліба, багатства й достатку.

Ведучий1. Хай ваш дзвоник дзвенить червоним кольором- кольором любові, кохання, хай по життєвих шляхах завжди поруч із вами йде кохання.

Ведучий2. Хай ваш дзвоник дзвенить зеленим кольором - це колір життя, оновлення. Залишайтеся завжди молодими, повними сил, прагнень до кращого.

Ведучий1. Хай ваш дзвоник дзвенить блакитним кольором- кольором мрії, надії. Саме з мрією люди досягають найвищих вершин.

Ведучий2. Сьогодні свято спогадів і свято сподівань

Минулого й майбутнього -

прекрасна й світла мить.

Та в мить таку, ми згадуєм щоразу

Людей, котрі не з нами тут,

Тих, хто навіки перейшли життя межу,

Та в пам'яті живі і вічно будуть жити.

Ведучий1. Пропоную пам'ять про вчителів та учнів - випускників нашої школи, які відійшли у вічність вшанувати хвилиною мовчання.

Ведучий2. Життя іде. А де його причали?

Літа пливуть невпинно, як вода.

Здається, вчора юність ще буяла,

Цвіла, неначе квітка золота.

Ведучий2. Минулі дні лишають нам душевний смуток.

Що не помітили, як юність вже пройшла

 Весна шкільна - букет із незабуток,

Знов на поверхню в нашій пам'яті сплила.

Звучить пісня «Школа я скучаю»

Школьный двор и смех подружек

Самый чистый, самый звонкий.

 И бегут по теплым  лужам

Босоногие девчонки.

И уже других качают

Наши школьные качели.

 Школа, школа, я скучаю

 Как мы быстро повзрослели.

Припев :

А записки с голубкамим

Все летят ко мне из детства.

 Беспокоят мою память,

 Никуда от них не детства.

 Я своих подружек школьных

 Иногда еще встречаю.

Оказалось, это сольно,

Школа, школа, я скучаю.

И дзвонок дзвеиит украдкой,

На душе моей истома

 Я за чистую тетрадку

 В сентябре усядусь дома.

Напишу о чем мечтала,

 Всем, кто был со мною рядом.

Школа, школа, я скучаю

 По тебе и по ребятам.

Припев :

Мы учились, мы влюблялись,

Мы с тобой делили тайны,

Эти 10 лет промчались,

 Продзвенел дзвонок прощальный

 В сентябре откроешь двери

Ты совсем другим ребятам.

 Школа, школа, я не верю,

 Что прошло все безвозвратно.

Припев:

Ведучий2. Усе мине, та пам'ять не минає

Тому, стрічаючись з випускниками,

Хай кожен із присутніх пригадає

Прекрасний час своїх шкільних років.                                                

 Виступи випускників

Проектуються світлини шкільних років

Звучить пісня «Дитинство»

Ведучий1. На зустріч зі школою завітали не лише випускники.

Ведучий2. Я в першім класі, той малий буквар

Як таємницю, ви його розкрили.

Ви, певно, наш чарівний дар,

Бо нам подарували  дивні крила.

Ті крила легко нас перенесуть

Куди завгодно, ваші крила – мрії.

В життя ви показали вірну путь –

Вона і зараз у очах зоріє.

Ведучий1. Звичайно, ці слова присвячуються вашій першій вчительці…Розум, серце  і душу впродовж  усіх років нелегкої праці віддавала вона вам, своїм вихованцям. Як мама, проводжаючи в дорогу дітей, віддає з рушником частинку свого серця, щоб зігрівало воно на життєвих перехрестях, так і вона передавала знання з частинкою свого серця. Мабуть, велике воно учительське серце, що настільки вистачає його.

Ведучий2. З словами привітання до вас, дорогі випускники,  звертається  перша вчителька.

Ведучий1. Не старійте, вчителько ніколи,

Молодість Вам завжди до лиця,

Вас вела щоранку до школи,

Яворина стежка без кінця.

Ведучий2. Давайте всі разом для першої вчительки виконаємо пісню «Вчителько моя».

Ведучий1.

 Хто був зачинщиком цікавих справ?

Хто вам завжди допомагав?

Хто лаяв вас і веселив?

Хто підбадьорити умів?

Хто захищав вас завжди всіх?

Звичайно ж, класний керівник

А зараз зустрічайте вашого класного керівника …

Випускник. Як живете, дорогий наш вчителю?

   Вже забули про нас, мабуть?

   Скільки учнів таких неслухняних

   Направляли на праведну путь!?

   Ви пробачте нам наші вибрики…

   Ви простіть нам усі гріхи

   Ми були вже не такі вже й шибеники,

   Звичайнісінькі дітлахи.

   Може трохи в математиці плавали…

   Що поробиш, дано не всім, -

   Хтось виводить з формул гранули,

   Хтось заносить їх  під посів.

   Та за нас Вам не буде соромно

   Хай там кажуть, що ми не орли.

  Щира дяка вам, Вчителю,

   За турботу низький уклін,

  З любов’ю до Вас і шаною

    Ваші учні далеких літ.

Ведучий1. Дорогі гості!  Все життя лагідною зіркою вам світить рідна домівка. Тут вас чекають чи чекали ваші батьки. Це їм, найріднішим, ви завдячуєте своїм життям, своїм сьогоденням. І саме їм присвячується  пісня «Помолимся за родителей».

Ведучий2. Ми живемо в новому XXI столітті. Отже, по новому необхідно мислити й працювати, удосконалювати навчально - виховний процес.

Ведучий1. А що з цього думає звичайний учень?

Ведучий2. А навіщо гадати? Ми зараз послухаємо.

 Учень 1. Якби я був директор школи

 Чимало б див я наробив.

 Тоді ніхто, таки й ніколи

На школу ремствувать не смів.

 Дозволив би ходить до школи

Я учням хто у чім хотів

 Ціпки і патли, хустки й серги,

 Для хлопців формою зробив.

 Ну, а дівчаткам би дозволив

Носити міні й брюки - кльош,

 Бікіні, джинси і платформи,

Лосини, шортики також.

 А фарбуватись можна б було

 Неначе клоунам у цирку,

 І вуха й ніс по десять кілець

 І ціпки такі, як на Сірку.

 З навчанням теж я все продумав

 Щоб діткам  весело було

 Нехай уроки, як перерви

 По п'ять хвилин всього були.

 Ну, а перерва - інша справа,

 Нехай були б годину - три

Я бачу, всі зі мною згодні...

 Тож здоровенькії були.   

Ведучий1. До нас на свято завітав кур'єр з фірми "Прихована камера". Послухайте його пропозиції.

Кур’єр.  І. Проводимо передплату на перший том абсолютно секретного довідника "Як найкраще зірвати уроки". Чекаємо ваших замовлень по телефону 222-333

ІІ. Учням молодшої школи пропонуємо рогатки дерев'яні, однозарядні, далекобійні, з полірованою рукояткою, з оптичним прицілом та тугою резинкою. Б'є - клас! Плата готівкою. Факс: 47 - 47 - 324.

ІІІ. Для класів, що ступили на шлях ринкових відносин за помірну плату пропонуємо "Правила користування шпаргалками ". Першокласники користуються правилами безкоштовно. Телефон: 36 - 87 - 90.

Дякуємо за увагу, чекаємо ваших замовлень.

Ведучий2. Які тільки катавасії не відбуваються з учнями, яких тільки фантастичних відповідей не приходиться чути нашим учителям.

 Учень 2. Про бактерії, мікроби

 На закріплення учитель

Мова йшла у класі,

 Запитав у В ас і:

 Перед тим, як зїсти груші,

Треба що зробити?

  Вася смачно посміхнувся:

  Звісно ... натрусити.

Учень 3.  Тату, тату, подивись щоденник сина!

Аж 12 балів заробив я нині!

Ну ж бо, синку, покажи,

Порадуй татуся,

Дай щоденника мені,

я сам подивлюся.

Взяв щоденника татусь,

почав рахувати:

Математика - 2 бали, 2 - за фізкультуру,

 Ще 2 бали - за фізику, 2 - література,

 По 2 бали - музика й мова українська.

 Ну ти, синку, молодець, і справді - 12

 Пошукаймо ремінець! А синок із хати!

В.1 Приходиться вирішувати проблеми і учням молодших класів. Послухаймо їх.

  В нас сьогодні вдома

  Цілу ніч не спали,

  Бо мене до школи

  Вся рідня збирала.

 Три рази букета

  В целофан вкладали

  І шкільну форму

  Тричі прасували.

  Свар було чимало,

  Поки речі склали

  А котові їсти

  Зовсім не давали.

  Не хвилюйся, тату

  І не плач, матусю,

   Швидко я тієї грамоти навчуся.

Учень 4. Усмішка "Миколка - першокласник"

Перший раз малий Микола став збиратися до школи,

Олівця поклав у сумку, книги, ручку... зошит, гумку,

М'яч, перо, граблі, подушку, на обід м'яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату білочку руду хвостату,

Лук і стріли, і рушницю, ще й пухкеньку паляницю.

Ще стільця, стола і парту, і географічну карту,

Трактора, машину, мило - вже й на дворі звечоріло.

Ведучий2. А зараз послухайте діалог між учнями початкових класів.

  Хлопчик: От везе випускникам.

 Добре, що й казати !

 Вже не будуть за спиною портфелі носити,

 Щовечора три години уроки учити,

 Не примусять їх ніхто писать реферати,

 Безтурботно будуть жити, до обіду спати.

 Ну, а в нас, що за життя - справжнісінькі муки,

 Стер я зуби вже давно об граніт науки.

 Дівчинка: В них роботи після школи - непочатий край,

Тож своє дитинство, друже, ти не підганяй.

 Треба їм п'ять довгих років у виші учитись,

 Хлопцям оженитись.

І про дім, і про зарплату треба ще подбати,

Як народиться дитинка - ночами не спати.

 Потім виросте дитинка, будуть батько й мати

 Думу думати - де грошей на інститут взяти?

Хлопчик: Ти мене так не лякай! Це ж складні завдання!

Краще буду вже ходити в школу на навчання!

Виконання пісні «Вчимось у нашій школі»

(на мелодію пісні «В траве сидел кузнечик»).

Вчимося в нашій школі,

Ми ходим в перший клас.

 Проблем у нас доволі,

 Усі жаліють нас.

Приспів:

Собі уявіть, собі уявіть

 - Проблем у нас доволі,

Собі уявіть, собі уявіть

 - Усі жаліють нас.

Уроки такі довгі,

 Немає їм кінця.

 А хочеться погратись,

 Сховатись за стільця.

Приспів.

Читати ми навчились,

 Писати гарно теж.

 Ніколи не ліпились,

Невдаху не знайдеш.

Приспів.

Нас школа поєднала,

Здружились добре ми,

 І світ нам відкривала

 В незвідані світи.

Приспів.

Ми зрілі вже малята,

 Але не малюки,

Бо цілий рік у школі Учились все-таки!

Приспів.

Із вами ми подружимо,

Дари ваші заслужимо.

 Ви руки нам подайте,

 Про все розповідайте.

Приспів.

Ведучий1.Школа! Священна домівка,

 Бо все починається з неї,

І діти її розлітаються птахами всюди.

 І в небі, і на морі, й на суші.

З домівки летять, тут плекають їх душі.

Ведучий2. Стало тісним для них шкільне подвір'я,

 Вони розлетілись по світу, хто куди.

Та тих, хто виправдав довіру,

 Запам'ятала наша школа назавжди.

Ведучий1. Тож дай вам, Боже, у мирі проживати,

Щоб завжди руки мали ремесло,

Щоб працювали завжди в Україні,

Щоб легко і щасливо вам було!

Пісня «Однокласники»

Ведучий2. Ми завершуємо наше свято - зустріч, хочемо від щирого серця, від усієї душі побажати доброго здоров'я, сімейного благополуччя, міцних родинних зв'язків, веселих зустрічей з колишніми однокласниками. Пам'ятайте! Ви завжди бажані гості в школі.

7.    Інтерактивні технології формування ціннісного

 ставлення до  мистецтва

7.1 Виховна година в 9 класі «Екскурсія до віртуального                             музею світового  живопису» 

             ( підготувала класний керівник Гончарук А.В.)

Мета: формувати ціннісне ставлення учнів до мистецтва, дати відомості про життя та творчість видатних художників світу Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Дієго Веласкеса, поглибити знання про малярську спадщину Тараса Шевченка, вчити адекватно сприймати твори мистецтва, розвивати естетичні смаки; розвивати навички виразного читання, пам'ять, бажання розширювати власний кругозір.

Очікувані результати:

учні володіють знаннями про життя та творчість видатних живописців Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Дієго Веласкеса, про живописну спадщину Т.Шевченка; володіють системою елементарних мистецьких знань, відчувають потребу у спілкуванні з мистецтвом; уміють давати оцінку творам живопису; виразно читають напам’ять прозові та поетичні тексти.

Методичне забезпечення: кросворд «Види мистецтва», аудіозаписи пісень «Мадонна» у виконанні О.Серова, «Мона Ліза» у виконанні Віктора Чайки, презентація «Віртуальний музей живопису», вислови про мистецтво на великих аркушах.

                                 Сценарний хід виховної години

Читець

Святе мистецтво! В пензлі чи пері

Є сила дати вічність кожній рисі

Хмарини, що пливе в небесній висі,

Веселих промінців химерній грі;

Вони спиняють порух віт вгорі

І подорожніх, що ідуть у лісі,

І корабель, що при скелястім мисі

Навік в заливі кинув якорі.

Дитя весни, і літа, й падолисту,

Що вічно тчуть ясну твою окрасу,

Мистецтво, ти даруєш благодать.

І стримане, просте, хоч повне змісту,

Ти вмієш вирвать мить із плину часу

І в ній божисту вічність передать.

                        (переклад М.Стріхи)

Ведучий

-                     Ви прослухали сонет англійського поета-романтика Вільяма Вордсворта «До прекрасного». У ньому автор виражає своє захоплення безмежною красою і силою мистецтва. Поет стверджує, що мистецтво «в пензлі чи пері» увічнює життя людини й природи, бо спроможне «вирвать мить із плину часу і в ній божисту вічність передать». Відходять у небуття автори шедеврів, проте їхні творіння безсмертні, вони живуть у віках і навіть тисячоліттях, дивуючи людей своєю нетлінною красою і глибинним змістом.

-                    Що ж таке мистецтво?

-                    Мистецтво – одна із форм суспільної свідомості, в основі якої лежить творче відображення дійсності в художніх образах. Але це лише сухе словникове визначення. Насправді ж мистецтво – це дивовижний світ, створений уявою геніїв, доступний для споглядання пересічних людей. Мистецтво вабить, чарує, змінює людей і світ, робить життя прекрасним. Для визначення мистецтва часто і використовують синонім «прекрасне». Наука ж, що вивчає «прекрасне», називається естетикою.

-                    Існують різні види мистецтва. Спробуємо пригадати їх, розгадавши кросворд.

ü    Кросворд «Види мистецтва»

 

п

а

н

т

о

м

і

м

а

м

у

з

и

к

а

с

к

у

ь

п

т

у

р

а

т

е

а

т

р

х

о

р

е

о

г

р

а

ф

і

я

ц

л

і

т

е

р

а

т

у

р

а

ж

и

в

о

п

и

с

к

і

н

о

Ведучий

-                     Одним із найпопулярніших видів мистецтва є живопис (малярство). Сьогодні ми з вами побуваємо у віртуальному музеї світового живопису. Колекція шедеврів малярства дуже величезна, ми ж з вами через брак часу зможемо побачити лише кілька видатних полотен, дізнатись про їхніх авторів цікаву інформацію.

-                     Запрошуємо усіх до італійської зали, в якій розміщені експозиції  титанів Відродження Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті.

Надзвичайно гарний чоловік атлетичної будови, учасник всіх змагань і турнірів, прекрасний плавець, фехтувальник, вершник, чудовий розповідач, ерудит-оратор, кавалер і танцюрист, співак, поет, музикант, конструктор, геніальний живописець, скульптор, архітектор, математик, фізик, механік, інженер, астроном, геолог, ботанік, анатом-фізіолог, патологоанатом, військовий інженер, мислитель-матеріаліст – увесь цей спектр сконцентрувався в одній людині. Це – Леонардо да Вінчі – яскравий представник типу «універсальної людини» – ідеалу італійського Ренесансу. Він являв собою особистість, яка найяскравіше окреслила діапазон творчих пошуків епохи. Його вважають засновником мистецтва Високого Відродження. Сьогодні  у нашому віртуальному музеї він сам розповість про себе.

ü    Інтерв’ю з Леонардо да Вінчі

-                    Де і коли ви народилися?

-                    Народився я 15 квітня 1452 року у містечку Вінчі поблизу Флоренції.

-                    Ким були ваші батьки?

-                    Мій батько П’єро да Вінчі – нотаріус. Мама – селянка Катерина. Я був позашлюбною дитиною.

-                    Вас виховував батько чи мати?

-                    Батько не мав від шлюбу дітей, тому забрав мене до себе.

-                    Кажуть, що вже в дитинстві ви дивували оточуючих своєю оригінальністю. Розкажіть про цікаві випадки зі свого дитинства.

-                    З малих років я цікавився хімічною взаємодією. Одного разу я змішав речовини, і відбулась бурхлива хімічна реакція, яка супроводжувалась виділенням їдкої газоподібної речовини. Так-от, всі домашні чомусь не могли витримати запаху і в паніці повтікали з дому, повернулися лише за кілька днів, коли запах вивітрився.

-                    А пам’ятаєте якісь свої дитячі винаходи?

-                    О так! Я знав, що всі домашні дуже люблять довго ніжитися в ліжку. Тому винайшов механізм, який допомагав людям швидко прокидатися. Я випробував його на батькові. Винахід чудово спрацював. Батько прокинувся від того, що «якась невідома сила» підкинула його серед ночі в ліжку аж до стелі.

-                    Вас уважають ідеальною, універсальною людиною. Чи згодні ви з такою думкою?

-                    Хіба що універсальною, бо світ моїх захоплень був дуже широким. Але ідеальним я не був. Мені завжди не вистачало терпіння доводити всі мої справи до кінця. Наприклад, через це я дуже повільно малював і за 50 років творчої праці створив досить мало живописних полотен, хоч мав до цього хист. Мене навіть звинувачували у безвідповідальності.

-                    Як ви заробляли собі на прожиття?

-                    Я виконував замовлення багатих людей на скульптури, пам’ятники, наприклад: скульптури для площі Сан Марко у Флоренції, пам’ятник Лоренцо Сфорца. Працював над театральними декораціями, організовував весільні церемонії та інші сімейні урочистості в палаці Сфорца, працював над проектом будівництва міланського кафедрального собору, став головним інженером по системах міського водопостачання. В 1502 році я став головним архітектором і інженером при дворі Чезаре Борджіа, сина папи Александра VІ.

-                    Після себе ви залишили багато записів, проте дуже довго їх не могли прочитати, говорили, що вони закодовані. Поділіться власними таємницями.

-                    Я був лівшею, проте  дуже добре володів і правою і лівою рукою. Міг навіть одночасно писати обома руками різні тексти. Більшість текстів я написав дзеркальним письмом: справа наліво. Написане легко прочитати, приставивши дзеркало. Ось і всі таємниці.

-                    Відомо, що ви були досить невибагливим у побуті. А чому ви були вегетаріанцем?

-                    «Якщо людина прагне до волі, чому вона птахів і звірів тримає у клітках?.. Людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, умертвляючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м’яса».

-                    Часто говорять про трагедію вашої творчості. Що ви самі про це скажете?.

-                    Говорять, що моя трагедія – це невідповідність між грандіозними замислами і реальними можливостями. Ніякої трагедії не було. У будь-якої людини завжди багато задумів, і не всі вони втілюються в життя з різних причин. Це абсолютно нормально. Так було і в мене. Не був відлитий у бронзі величезний семиметровий кінний пам’ятник Сфорца, не злетів літальний апарат та інше. Я ж від цього аніскілечки не страждав.

-                    Чи можете назвати кілька своїх реалізованих задумів?

-                    Це рятівний круг, парашут, прожектор, катапульта, велосипед та інші.

-                     Вас вважають винахідником нової техніки в живопису. Розкажіть про неї.

-                    Це сфумато. Серпанок між глядачем і зображеним предметом, що пом’якшує контрасти кольорів. Цю техніку можна спостерігати на картині «Джоконда».

-                    Як минули останні роки вашого життя?

-                    В 1516 році я прийняв запрошення короля Франціска І, з яким познайомився і потоваришував у Мілані,  переїхати у Францію і стати придворним художником. На жаль, я тут  створив лише декілька креслень меліоративних каналів. Помер я 2 травня 1519 року в Кло-Люсе, недалеко від королівського замку.

-                    Серед наших учнів багато вміють гарно малювати. Можливо, дехто в майбутньому стане художником. Які б поради ви могли дати початківцям?

-                    Учень повинен спочатку опанувати перспективу, дослідити форми предметів, потім копіювати малюнки майстра, малювати з натури, вивчити здобутки різних живописців, і тільки після цього братися за власний твір. Навчися спершу старанності, а не швидкості. Раджу розвивати пам’ять і особливо фантазію, спонукаючи себе вдивлятися в неясні контури полум’я та знаходити в них нові, дивні форми. Раджу також досліджувати природу, щоб не вподібнитися дзеркалу, що відбиває предмети, не маючи знань про них.

-                    Дякуємо вам за цікаву розповідь. Залишайтеся з нами.

Читці

Ім’ям Джоконди наділив Вазарі

Шедевр да Вінчі, з легкої руки

Імення милозвучне прижилося –

Кристал магічний – ідеал краси,

Що притягає струменем незримим

Усіх до себе, ніби той магніт,

О незбагненний усміх Мони Лізи!

    О.Доріченко «Заповідь Леонардо»

Она не разговорчива,

Она глядит поверх,

Беспомощна, торжественна.

Трава судьбы горчит.

Как много эта женщина

Знает и молчит.

          Р.Рождественский

Летел в ее улыбку камень,

Вонзали нож по рукоять.

Посмотрит темными зрачками –

И улыбается опять.

Из Лувра выкрали.

И даже на Пикассо упала тень,

Но вновь она на вернисаже

Улыбкою встречает день.

Смеялись флейты, пели скрипки

На всех сеансах год подряд,

Чтоб вызвать этот миг улыбки,

Непостижимый этот взгляд.

Умолкло все, все притаилось,

На всех ветвях, на всех кустах,

Когда улыбка появилась

У Моны Лизы на устах.

Постичь до дна улыбку надо,

Чтоб увидать в ее венце

Измученного Леонардо

С улыбкой на худом лице.

Левша, он сам сработал раму,

Сам врезал в раму вензеля,

С тех пор улыбкой этой самой

Интересуется земля.

Джоконда властно и коварно

Сквозь линзы стекол четырех

Глядит  с улыбкой лечезарной

Равно на умниц и дурех.

 Смеется флейта, плачет скрипка –

Не расставались будто с ней,

А легендарная улыбка

Меж тем с годами все ясней.

Не меркнет и не угасает,

Светлее дня, сильнее тьмы,

Джоконда, видно, что-то знает,

Чего еще не знаем мы.

                    Марк Лысянский.

    Монолог Мони Лізи

Уже віки ви дивитесь на мене,

Всі дивитесь на усмішку мою.

Я ж перед вами стільки літ стою

І мила, і проста, і незбагнена.

Не думайте, що дуже легко це –

Між поглядів захоплених, і хтивих

І ніжних, і скорботних, і вразливих

Ховати тільки душу, не лице.

                                В. Даник

Ведучий

- Ось вона перед вами -  знаменита Мона Ліза, з її не менш знаменитою посмішкою, найвідоміша, найзагадковіша картина у світовому малярстві. Цей портрет став справжньою вершиною живописного мистецтва Леонардо.  Над ним художник працював упродовж 1503-1507 рр.(зберігається в Луврі, Париж).

ü    Повідомлення мистецтвознавця.

  Прямо на нас спокійно, з розумінням та увагою дивиться велична жінка, сповнена гідності й благородства. Але головне, що на цьому живому обличчі уважний читач бачить постійну невловиму зміну думок і почуттів, багатство і багатогранність внутрішнього світу Джоконди. Художник надав обличчю  і поглядові такого виразу, що здається, ніби це вона сама розглядає глядача, намагається проникнути в його душу. Таємниця Мони Лізи захована в її напівусмішці, в ласкавих і водночас насмішкуватих очах, у багатому інтелекті, яким овіяний образ, в абсолютно спокійній натурі героїні.

  Ця картина відрізнялася на той час від усіх попередніх творінь мистецтва закінченістю і об’ємністю. І фігура, і низька стіна за нею, і віддалений ландшафт не протиставлені одне одному як окремі об’єкти. Леонардо досяг гармонійності не лише шляхом ретельної композиції (математичний прорахунок розташування кожної деталі: очі постаті повинні бути по вертикалі симетричні і горизонтальна лінія очей повинна бути розташована чітко по лінії, що ділить полотно у певній пропорції, щоб погляд рухався за глядачем і т.п.), але й тонким продуманим використанням засобів живопису, завдяки яким усе видно ніби крізь легкий серпанок, що прикриває невеликі деталі, пом’якшує обриси, створює непомітні переходи між формами і фарбами.

   Є різні версії щодо того, кого намалював Леонардо. Відомий біограф італійських митців Вазарі вважав, що це портрет дружини флорентійського купця Франческо дель Джокондо. Зігмунд Фрейд говорив, що це ідеалізований портрет матері художника. Є навіть гіпотеза, що   Леонардо зобразив на картині себе.

Ведучий

 Після того,  як «Мона Ліза» ожила під талановитою рукою митця, вона стала жити своїм життям. Їй присвячено багато поетичних творів, Рей Бредбері написав про неї оповідання «Посмішка», є роман французького письменника  П’єра Лепера «Губи Джоконди», бестселер Дена Брауна «Код да Вінчі». Їй присвячено і музичні твори. Послухаймо пісню у виконанні Віктора Чайки «Мона Ліза».

ü    Пісня «Мона Ліза»

Ведучий

  Не менш знаменитою є фреска Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря», яка знаходиться в трапезній монастиря Санта Марія делла Граціє в Мілані. Фреска починається на рівні трьох метрів від підлоги, і має висоту 4,5 м, а ширину 8,6 м. картина побудована на біблійному сюжеті. Ісус Христос вечеряє востаннє перед розп’яттям зі своїми дванадцятьма апостолами. Він щойно промовив: «Один з вас зрадить мене», і його слова глибоко вразили присутніх. Їх жести і міміка виражають складну гаму почуттів – від обурення і гіркого здивування до страху бути впізнаним і викритим. Фігури апостолів розділені на чотири групи по троє. Іуда знаходиться праворуч  від Христа поряд з Іоанном та Петром. Хижий профіль зрадника поряд з прекрасним обличчям Іоанна, його переляк, викликаний словами Христа і гнівним жестом Петра, який схопився за ножа, тінь, яка падає на його обличчя, дозволяють глядачу безпомилково  впізнати Іуду. В образі Іуди Леонардо, кажуть, зобразив самого себе.

   Минуло більш як 500 років з часу створення знаменитої фрески, проте навколо неї не стихають суперечки. Дехто вважає, що поряд з Ісусом розташований не Іоанн, а Марія Магдалина. Згідно з текстом Біблії, на столі має бути лише одна чаша, в яку всі апостоли вмочували хліб, а потім у неї ж зібрали кров Христа під час розп’яття. Цю чашу називають Святим Граалем. На фресці ж біля кожного апостола є власна тарілка.

ü    Повідомлення мистецтвознавця

   Леонардо да Вінчі, як і всі митці епохи Відродження, звертався до образу Богоматері. Його приваблювала тема прекрасної молодої матері з дитиною, про це свідчать його численні малюнки і картини «Мадонна в скелях», «Мадонна Бенуа», «Мадонна з гвоздикою», «Мадонна з веретеном». У Санкт-Петербурзькому Ермітажі зберігається так звана Мадонна Літта, яку відносять до міланського періоду творчості Леонардо. Від герцогів Віськонті вона перейшла у власність сім'ї Літта. Імператор Олександр II купив її в 1865 році для Ермітажу, де вона була перекладена з дерева на полотно.

Відзначимо емоційну позу Марії, вираз ніжності і задоволення від споглядання немовляти Христа, світловолосого, кучерявого, з дуже тонкою шкірою. Краса, втілена в ніжних формах юної Мадонни і пухкого тіла немовляти, представляє для Леонардо не просто образотворчий мотив, - це роздуми майстра про образ матері, про її глибоку любов до сина, перекладені  мовою живопису. 

Ведучий

    До образу Мадонни зверталися усі художники доби Відродження. Найбільшого успіху і досконалості у розвиту цієї теми досягнув італійський художник Рафаель, який жив і творив також в епоху Леонардо. Тому в нашій італійській залі розташована також експозиція з творів Рафаеля.

  

ü    Повідомлення мистецтвознавця

Мабуть, усім знайома репродукція картини Рафаеля «Сікстинська мадонна», що знаходиться зараз у Дрезденській картинній галереї. Написана вона для монастиря Святого Сікста в Римі. Перед нами ніби несподівано з-за  розгорнутої кимось завіси з’являється чудесне видіння. У золотистому сяйві, урочиста й велична, ступає по хмарах Марія, тримаючи в руках немовля. Чим довше дивишся на мадонну, тим більше здається, що вона наближається. Праворуч і ліворуч перед нею преклонили коліна святий Сікст і Варвара. Святий Сікст намагається вгамувати рукою биття схвильованого серця. Сікст – це Папа римський, возведений у ранг святих. Його називали Сікстом через шість пальців на одній руці. Цю руку видно на картині. Образ Мадонни надзвичайно складний. Чистота й наївність зовсім ще юної жінки поєднуються в ній з твердою рішучістю і готовністю до пожертви. Надзвичайна цнотливість молодої матері з дитячим і разом з тим самовідданим поглядом, не по-дитячому проникливий погляд малюка, що вже пізнав потаємний сенс життя та смерті, дивовижна натхненність обох – все це робить «Сікстинську мадонну» одним з найвеличніших творів європейського живопису.

Ведучий

І. Франко присвятив «Сікстинській мадонні» сонет.

Читець

І.Франко «Сікстинська мадонна».

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Не ткнутий твоєї красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

Поглянь на мене з твої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя – не казка, ні.

І час прийде, коли весь світ покине,

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно – тут, тут на полотні.

Ведучий

  Що ж відомо про автора цього шедевру? Творчість Рафаеля Санті, наділена рисами щасливої гармонії розуму і почуттів, дійсності та ідеалу, бездоганною чіткістю композицій і форм, стала найдосконалішим утіленням класичного стилю Високого Відродження.

ü    Повідомлення біографа

  Рафаель народився 1483 року в італійському містечку Урбіно в сім’ї придворного живописця. Рано осиротів. З малих років учився живопису. Першим учителем був батько. Чотири роки вчився у відомого художника Перуджино. Наступні чотири роки провів у Флоренції в той час, коли там працювали Леонардо да Вінчі та Мікеланджело. Однак навчаючись у них, наслідуючи їхні роботи, він зумів знайти свій власний шлях у мистецтві. Саме під час перебування у Флоренції він створив ряд своїх «Мадонн», які зробили його ім’я широковідомим. Його «Мадонни» земні і реальні, та в той же час опоетизовані, позбавлені рис повсякденної буденності. Це «Мадонна Грандука», «Мадонна зі щигликом», «Мадонна серед зелені», «Мадонна під балдахіном». До ранніх творів належить картина «Мадонна Конестабіле» (Ермітаж). Ця маленька картина  надзвичайно поетична. Фігура Марії з немовлям Ісусом вимальовується простим плавним силуетом на тлі горбистого пейзажу з поодинокими тоненькими, ледь покритими ріденьким листям деревцями і спокійним плесом озера, яке відображає голубінь неба. В правій руці Марія тримає книгу, а маленький Христос гортає її. Це привносить в картину елементи руху. «Мадонна Конестабіле» розпочинає довгий ряд творів на аналогічний сюжет, і хоч вона не має їхньої досконалості, проте вони не можуть змагатися з її безпосередністю і простотою.

  У віці 25 років Рафаель приїхав у Рим. Тут він працював над розписом папських покоїв у Ватикані, виявивши свій талант блискучого декоратора. Величезний успіх приніс Рафаелю багато замовлень. Працюючи у Ватикані, Рафаель паралельно пише багато вівтарних картин і портретів, продовжує ряд «Мадонн», серед яких «Мадонна Альба», «Мадонна в кріслі», «Мадонна ді Фоліньо»,  також створив «Сікстинську Мадонну» - одне із найбільш натхненних своїх творінь. 

   Діяльність Рафаеля в останні роки життя надзвичайно різноманітна. Окрім живопису, він займався також архітектурою. З 1514 року він керував будівництвом собору Святого Петра в Римі.

  Помер Рафаель рано, у 37 років, захворівши на лихоманку у березні 1520 року.

  Усі, хто пише про Рафаеля, підкреслюють надзвичайну силу його таланту, його світлий і радісний хист, гармонійність і проникливість його творів, пластичність і кольористість його незрівнянного пензля.

Ведучий

Здається, що саме рафаелівським Мадоннам присвячено  пісню, яку виконує О.Сєров.

ü    Пісня «Мадонна»

Ведучий

   Творіння Рафаеля в усі часи привертали увагу не тільки пересічних людей, а й інших відомих живописців. Серед них варто назвати Т.Г. Шевченка, який посідає особливе місце в історії світової культури. Адже природа щедро обдарувала кріпацького сина не лише поетичним генієм, а талантом художника.

   Отже, перейдімо в українську залу нашого віртуального музею. Тут представлені кілька  відомих живописних полотен Кобзаря.

ü    Повідомлення біографа

   Для Шевченка з самого дитинства малювання стало потребою, способом вираження його творчого духу.  Будучи кріпаком, молодий Шевченко навчався у Петербурзі у майстра Ширяєва, який був декоратором внутрішнього розпису палаців і театрів. У Літньому саду Тарас випадково познайомився з художником-земляком Іваном Сошенком. Це знайомство визначило всю його подальшу долю. Оскільки Сошенко та його друзі художники зацікавились талановитим юнаком, організували його викуп з кріпацтва у 1838 році та влаштували на навчання у Петербурзьку академію мистецтв. Тут Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюлова, ректора академії, відомого художника. Він тричі отримував срібні нагороди за рисунок з натури та картини «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці» та «Циганка-ворожка». Обидві картини зображують сцени з народного життя. Ці теми вважалися «низькими», тому Шевченкові жодного разу не присудили золотої медалі. Живописних творів: олійних полотен, акварелей, малюнків, гравюр,  до нас дійшло 1200. Ця кількість свідчить про глибоку закоханість автора у малярство. Твори Т. Шевченка виставлялись на академічних виставках, за видатні успіхи у жанрі гравюри йому було присвоєно звання академіка.

  Т. Шевченко зумів передати у своїх живописних творах глибоку любов до українського народу, тривогу за долю України.

  Найвідомішою картиною Т.Шевченка, виконаною олійними фарбами, є «Катерина», створена у 1842 році за мотивами однойменної поеми, хоч такого епізоду в поемі «Катерина» немає. Уперше героїнею живописного полотна стала дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена в своїх найкращих почуттях.

Читець

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине…

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ Божий,

Мусить погибати.

Серце в’яне співаючи,

Коли знає, за що;

Люде серця не побачать,

А скажуть – ледащо!

Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Згнущаються вами.

Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика,

Як знало серденько.

Полюбила молодого,

В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

Там занапастила.

ü    Повідомлення мистецтвознавця

   Т.Шевченко зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.

  На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому затемненому плані картини спокусник-офіцер на здибленому коні. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидше втекти. Чарівна голівка Катрусі опущена, припухлі губи ніби тремтять, очі заплакані, почервонілі від сліз, які Катерина ледь стримує. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Мистецтвознавець О.Сидоров пише: «Дівчина по-справжньому гарна, рисунок її ніг, варто звернути увагу, майже точно копіює ноги «Сікстинської мадонни» Рафаеля, яку Шевченко знав з багатьох гравюр». І це не випадково. Т.Шевченко свідомо наближує свою героїню до образу мадонни, ніби хоче, щоб кожен задумався над її долею і зрозумів, що вона не якась безсоромниця, а майбутня мати і свій гріх  спокутує сама, тому не варто її засуджувати.

  Постать знеславленої дівчини – це не лише композиційний, а й смисловий центр картини. Модельована теплими фарбами, вона різко контрастує із силуетно зображеною постаттю москаля на коні. Порівняно з величною постаттю Катерини він виглядає мізерним, іграшковим.

 На картині Т.Шевченко зобразив багато символів: розлогий дуб, що є свідком підлої зради, зламана дубова гілка – символ знівеченого життя. Це чудове полотно сповнене великої любові до простої людини, співчуття до її страждань. «Катерина» зберігається в Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві.

Ведучий

Завершимо сьогоднішню подорож в іспанській залі, де ознайомимось з кількома шедеврами Дієго Веласкеса, іспанського художника доби Бароко.

ü    Повідомлення біографа

    Великий іспанський живописець Дієго Веласкес народився 6 червня в місті Севільї в сім’ї знатній, проте небагатій. Вчився майстерності малювання у Ф.Еррери-Старшого і Ф.Пачеко, з донькою котрого одружився. Працював спочатку в Севільї, пізніше – в Мадриді, куди переїхав у 1623 році, оскільки був призначений придворним художником з винятковим правом малювати короля. Майже 40 років він обіймав різні посади при дворі Філіпа ІV, аж до гофмаршала двору. До кола його службових обов’язків входила організація усіх святкувань, прийомів, убранство палацових покоїв, а також поповнення королівського зібрання творами мистецтва. Великий художник створив галерею картин, які відтворювали сцени народного життя, їх героями були злидарі й служниці, бідні торговці й вуличні музиканти. Митець писав картини на жанрові, міфологічні і релігійні сюжети. А картина «Здача Бреди» є одним із найбільш значних творів європейського живопису в історичному жанрі. В останні роки свого життя Веласкес створив найвидатніші свої картини – «Меніни» та «Ткалі».

  Творчість Веласкеса – вершина європейського живопису ХVІІ ст.(доби Бароко)  та одне з найяскравіших явищ  світового реалістичного мистецтва. Сучасники називали Веласкеса «художником Істини».

Ведучий

    Картина «Меніни» Дієго Веласкеса належить до найвідоміших шедеврів західноєвропейського живопису й водночас – до найзагадковіших. Зберігається вона в мадридському музеї Прадо. Велике полотно розміщене таким чином, що нижній край рами ледве не торкається підлоги. На картині зображене одне з приміщень палацу іспанських королів у Алькасарі -  зала з полотнами на стінах. Якщо дивитися на неї, то складається враження, що простір, обмежений рамою, є продовженням того простору, в якому знаходиться глядач. Здається, що в напівреальному просторі живуть люди, і тоді, коли глядач дивиться на них, вони розглядають його. Відбувається «взаємне споглядання». Герої Веласкеса виступають у ролі глядачів. Уміння іспанського маляра «оживляти» свої образи помітив його сучасник, поет Франсіско Кеведо-і-Вільєгас.

Читець

Любой мазок твой истине подобен,

Но ни один из них с другим не сходен,

Различное различно выражая.

Пусть краски плоскостны, ложась на доски,

Но формы все, воссозданные цветом,

Рельефны и телесны, а не плоски.

И мастерство рисунка, колорита

Из глаз исчезло, нами позабыто,

Когда с лицом знакомым, - не с портретом, -

Готовы обменяться мы приветом.

Где живопись? Все кажется реальным

В твоей картине, как в стекле зеркальном.

ü    Повідомлення мистецтвознавця

  Центральна сцена картини – піднесення юній інфанті напою – відтворює придворний етикет. За правилами цієї церемонії, одна з фрейлін (їх називали менінами), подаючи глечик з водою, приклоняє коліно, а інша присідає в шанобливому уклоні. Ліворуч від інфанти – улюблена карлиця і хлопчик-карлик, який бавиться, штовхаючи ніжкою заспаного собаку. За ними постаті двох похилого віку придворних. У глибині в отворі дверей – постать мажордома палацу. Праворуч від інфанти застиг у задумі художник (Веласкес зобразив себе за роботою). Він дивиться на полотно картини, обернене до глядачів зворотною стороною. Майже всі обличчя персонажів сумні і зосереджені. В глибині картини, на стіні, видніють полотна, присвячені міфологічним сюжетам. Там же на стіні висить дзеркало, в якому дві постаті, Філіпа ІV і Маріанни Австрійської, королівського подружжя. За задумом Веласкеса, король і королева знаходяться «серед глядачів», у «реальному» просторі. Отже, Дієго Веласкес створив груповий портрет. Як тлумачити цей груповий портрет? Що в ньому головне?. Ось тут головна загадка, яку до сих пір намагаються розгадати мистецтвознавці. Звернемо увагу на такі атрибути: пензель, палітра, мольберт, підрамник з полотном – все це певною мірою символи малярства. Можна припустити, що Веласкес з глибини століть промовляє до нас: найголовніше тут малярство. Не королі, земні напівбоги, не їхня родина, не їхнє оточення, а мистецтво і митець, якому під силу увічнити будь-яку мить із плину часу і поставити на одну площину земних владик і їхніх слуг. Шедевр Веласкеса символізує тріумф Малярства. А персонажі групового портрету є лише свідками цього тріумфу. Картина ніби перегукується з рядками  сонета «До прекрасного» В.Вордсворта

Святе мистецтво! В пензлі чи пері

Є сила дати вічність кожній рисі…

Мистецтво, ти даруєш благодать.

І стримане, просте, хоч повне змісту,

Ти вмієш вирвать мить із плину часу

І в ній божисту вічність передать.

Ведучий

  Добігає кінця наша невеличка подорож віртуальним музеєм живопису, хоч ми побачили лише частинку величезної живописної спадщини найвидатніших художників світу. Проте кожна культурна й освічена людина, яка себе такою вважає, повинна хоч в деякій мірі розумітися  на мистецтві. Інформацію про світовий живопис ви можете знайти в різноманітних джерелах, наприклад, в інтернеті. Ви також можете ознайомитись з книгами, присвяченими сьогоднішній темі, які є у нас на виставці.

   Наскільки ви були уважними, ми перевіримо, провівши вікторину.

ü    Вікторина

-                    Як називається одна із форм суспільної свідомості, в основі якої лежить творче  відображення дійсності в художніх образах? (мистецтво).

-                    Як називається наука про мистецтво як особливий вид суспільної ідеології? (естетика).

-                    Синонім до слова малярство (живопис).

-                    Відомі художники Відродження (Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті).

-                    Найвидатніші шедеври Леонардо да Вінчі («Джоконда», «Таємна вечеря»).

-                    Хто є автором «Сікстинської Мадонни»? (Рафаель).

-                    Картина, намальована водяними фарбами по сирій штукатурці (фреска).

-                    Де зберігається «Джоконда»(Лувр, Париж) А «Сікстинська мадонна»? (У Дрезденській картинній галереї).

-                    Як називається новела, в якій люди майбутнього знищують картину Леонардо да Вінчі? Хто її автор? («Посмішка», Рей Бредбері).

-                    Який основний образ полотен Рафаеля? (образ Мадонни)

-                    Хто намалював картину «Меніни»?(Дієго Веласкес).

-                    Що означає слово «меніни»?(фрейліни).

-                    Де вчився живопису Т.Шевченко? (У Петербурзькій академії мистецтв)

-                    Скільки срібних грамот отримав   Т.Шевченко за свої живописні роботи? (три).

-                    Найвідоміша картина Кобзаря («Катерина).

-                    За що Шевченко отримав звання академіка? (за видатні успіхи у жанрі гравюри)

Ведучий

Відома сучасна поетеса і письменниця Ліна Костенко написала поезію, в якій висловлює думку, що твори мистецтва є набагато важливішими за гроші і політику.

Читець

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Оце, либонь, вже почалось…

Не забувайте незабутнє,

воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,

не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців на собі!

Минають фронди і жиронди,

минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

вона ніколи не мине.

Любіть травинку і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,

в невідворотності зникань,

Як рафаелівська Мадонна

у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики

людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики

торкнуть вам серце і вуста.

                                                      

                                                 Висновки                     

    Бути класним керівником, вихователем — ве­лика відповідальність.

 Кредом членів МО класних керівників Томашгородської загальноосвітньої школи І –ІІ ступенів №3 є слова-порада: «Пишайся тим, що ти — учитель, класний наставник, вихова­тель». Можливо, це звучить пафосно, але жит­тя доводить: виховання — визначальна місія, бо вчитель виховує дитину для всього людства. І ми, вихователі, відповідаємо за кожного учня. В ос­нові виховання повинна лежати любов до дитини, адже в кінцевому результаті вихователь отримає те, що виховував у свого вихованця. Любов поро­джує любов, а байдужість — черствість. За слова­ми Григорія Сковороди, любов дає основу, творить, зберігає й дає насолоду. Це початок, середина і кі­нець, альфа і омега.

  Класний керівник... Учити — важко, виховува­ти — ще складніше. Саме класний керівник дає ту основу для майбутнього життя кожної людини, яка залишається назавжди в серці.

 У своїй роботі, ми як  класні  керівники, використовуючи інноваційні технології у формуванні ціннісних ставлень особистості,  до­тримуємось  ідеї гуманно-особистісної педагогі­ки, в основі якої лежить рушійна сила освітнього процесу — спілкування між учителями й дітьми.

       Мета нашої виховної роботи  — побачити й розвинути в кожному учневі Людину: порядну, добру, інтелектуально розвинену, патріота рідної держави, творчу, небайдужу до навколишнього сві­ту. Людину, якою можна пишатися, яка гідно про­йде з високо піднятою головою через усе життя. Виховати таку людину непросто—тут замало зна­ти сучасні технології й методики навчання, втілю­вати їх у практику. Найголовніше — треба вже за­раз бачити в кожній дитині особистість, якою вона вже є, і ту Людину, якою вона стане.

    Усе, що відбувається у процесі навчання й ви­ховання, — це і є повноцінне життя учня. Завдання класного керівника—допомогти дітям усвідомити цінність життя, виробити власну життєву страте­гію, реалізувати положення: пізнаючи світ, пізна­вай передусім самого себе. Класний керівник пови­нен сприяти розвитку творчого потенціалу кожної дитини, реалізації її нахилів і здібностей, вірити у творчі можливості дітей, бути гуманним, мило­сердним, терплячим, інтелігентним, культурним  і цьому ж навчати кожного вихованця.

    Ніколи про це не забуваєм. Самі їх навчаєм і з ними вчимося. А ще знаєм, що для них ми повинні бути  взірцем і тому нам не можна поранити дитячу душу, на­повнити злом, образою, жорстокістю, байдужістю.  Знаєм, що нам допоможе виховати їх людяними любов, доброта, а ще, звісно, — знан­ня, бо саме вони надають людині впевненості.

         Багато завдань у класного керівника. Бага­то проблем і труднощів. Але якщо є мета, а ще впевненість у тому, що все вийде, — її легко до­сягти. І виховати справжню Людину — розумну, мудру, щиру, чемну, яка не скривдить, не зрадить, не витратить жодної хвилини свого життя марно, яка щодня своїми добрими вчинками буде підтвер­джувати своє високе призначення.

          Тож нам потрібно пам’ятати, що вчитель — тільки тоді навчає, коли він займається вихованням. Три головні турботи бере на себе вихователь: ви­ховання почуттів, розвиток розуму й збереження здоров’я вихованців. Усі форми й методи роботи педагоги   спрямовують на те, щоб стимулюва­ти розвиток дитини, формувати навички самоор­ганізації, допомагати дитині самореалізовуватись через творчість. Від класного керівника залежить, чи зможе дитина прожити шкільне життя змістов­но й красиво, чи збереться в неї перед випуском банк щасливих спогадів про школу.

         Апробована технологія виховання у формуванні ціннісних ставлень особистості, дала можливість членам МО класних керівників нашої школи, переконатися в тому , що :

 ♦ до ефективних технологій виховання належать предметні виховні(формують систему знань, стійкі поведінкові норми), особистісно орієнтовані(створюють ситуації взаємодії, емпатії, сприятливі для використання активних та інтерактивних технік), культурологічні (формують систему культурологічних знань особистості), дитиноцентричні (забезпечують умови для всебічного і гармонійного розвитку дитини), соціоорієнтовані та інтерактивні (конструюють особистісні дії дитини, активізують її діяльність, вправляють дитину в самоконтролі та саморегуляції): тренінги, ролеві, діяльнісні, комунікативні та ситуативні ігри, диспути, дискусії, захист проектів та ін.

♦ використання апробованої технології створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціуму, здоровому способі життя, правовому захисті. Ця технологія є доцільною в активізації правопросвітницької роботи серед учнівської молоді, попередженні негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, формуванні лідерських якостей особистості, відповідальної поведінки дитини тощо.

     Як показує моніторинг ціннісних ставлень особистості, щорічно

 в нашій школі збільшується стійко позитивне ставлення школярів до природи, до праці, до людей як таких, до внутрішнього світу, до свого духовного «Я».

    В минулому навчальному році на  15 % збільшився «високий» та  20 % «хороший» рівень вихованості учнів .

      Вихованці беруть участь в класних, шкільних і районних конкурсах та мають певні перемоги ( призові місця в  районних конкурсах « Бабусина ялинка» та малюнків з протипожежної тематики ( кл. кер. Гончарук А.В.);  призове місце в обласному конкурсі «У світі бджіл» ( кл. кер. Прит Т.П.); призові місця в обласних конкурсах «Годівничка», «До чистих джерел», «Плекаємо сад» ( кл. кер. Щерба О.А.); призове місце на Всеукраїнському конкурсі «Космічні фантазії» ( кл. кер. Михайлицький Ю.П.).

         Нам хочеться, щоб наші  вихованці виросли справжніми людьми, яким школа допомогла зро­зуміти, що життя — це краса, мрія багатство, боротьба, успіх. Життя таке чудове! Навчитися мистецтву життя — справа необхідна, хоча й ду­же важка.

      Виховання — це творчість, це найвища коштов­ність, про яку класний керівник повинен постійно дбати. А його праця — стежина, по якій людина піднімається до вершин морального благородства.

                                     Література

1. Бойко, М. Ми всі з українського поля : сценарій свята / М. Бойко //Шкільний світ.-2009.-№29-31 (серпень).-С. 56-58.

2.Бровдій В. Світ, в якому ми хочемо жити / В. Бровдій, О. Гаца, Н. Куруц // Космос, Земля, Природа, Екологія, Людина / В. Бровдій, О. Гаца, Н. Куруц. — К., 1997. — С. 29-37.

3. Горобець, О. Україна - наша мати. Будьмо її гідними дітьми / О. Горобець // Позакласний час - 2008 - №6 - С. 11-12.

4. Гричина, Г, Горнусь до тебе, Україно! ; літературно-музична композиція / Г. Гричина // Позакласний час - 2010 - №11- С. 122-124.

 5. Інтерактивні технології навчання/ О.Х.Пометун, Л.В.Пироженко,                 Г.І.Коберник та    ін. - К.: Наук, світ, 2004. - 85 с.

6.Екологічна стежка — одна із форм природоохоронної роботи /

Г. Гончаренко та ін. // Хімія. Біологія. — 2005. — № 62. — С. 1-16.

7. Екологічні стежки України. Живи, Земле!: метод. матеріали / під ред.

В. Вербицького. — К. : АВЕРС, 2003. — 196 с.

8.КацинськаЛ.Л. Години спілкування: педагогічні технології та досвід   ( на допомогу класному керівнику 7- 8 класів у проведенні годин класного керівника).- Рівне, 2004.-124с.

9. Московенко, О. С. Рідний край, де ми живем, Україною зовем / О.С.Московенко// Шкільна бібліотека - 2009 - №7 - С. 102-104.

10. Методичне забезпечення реалізації обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки. Методичний вісник. Випуск ІІІ /Авт.-упоряд. Н.Гавриш, Г.Ситник.-Рівне, 2009.-73с.

11. Орієнтована програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2009 роки. Методичний вісник. Випуск І./ Авт.-упоряд. Г.Ситник.- Рівне, 2007.-38 с.

12. Попова А.О. Живлюще джерело. Кращі прислів’я та приказки українського народу. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 448 с.

13.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Система работы психолога с детьми разного возраста. — М., 2003.

14.Ружанська,   Т. В. Я - громадянин України: сценарій / Т. В. Ружанська // Шкільна бібліотека.- 2010.- №7 - С. 93-98.

15. Сигаловський Д. Екологію повинні знати всі? / Д. Сигаловський // Країна знань.— 2008. — № 4. — С. 29-31; № 5. — С.31-34.

16. Тарасюк О.В. Дружба: Виховна година // Шкільний світ. – 2007.-№9 С.5-8 .